Архів румунської рок-музики

З іншим ритмом і стилем, ніж те що вважається модним на Заході, румунська рок-музика з'явилася наприкінці 60-х років, будучи одночасно мистецтвом і майже політичним маніфестом свободи...

Ana-Maria Cononovici, 20.07.2021, 01:44

З іншим ритмом і стилем, ніж те що вважається
модним на Заході, румунська рок-музика з’явилася наприкінці 60-х років, будучи
одночасно мистецтвом і майже політичним маніфестом свободи. І це тому, що,
маючи обмежений доступ до західного явища, румунські музиканти, які обняли цей
стиль, мусили відтворити інструменти, партитури, моду, аспекти, які на той час
мали й політичний підтекст.

Щоб
не втратити можливість зібрати відповідний матеріал для цього явища, у Румунії
з’явився Музей румунської
рок-музики, про який Космін Несуй, мистецтвознавець, куратор, розповів нам з безмежним ентузіазмом: «Щоб дійти до ідеї створення рок-музеюбуло зроблено ретельне попереднє дослідження нашим
колегою музикознавцем Дору Йонеску, який готує для громадського телебачення передачі про рок-музику,
він є також публіцистом у цій галузі і навіть склав словники з іменами музикантів, які вийшли за межі Румунії. Отже, ідея належить Дору Йонеску. Він розпочав цей проєкт, досліджуючи, звичайно,
музичний феномен, зокрема в районі Клубу А, клубу Преотяса (це столичні клуби, відвідані молодими любителями музики), і написав про це книги. Потім,
якимось чином усі ці елементи нематеріальної та матеріальної спадщини, з
якими він контактував, показали нам, знаючи його, що потрібно якось спробувати музеїфікувати
це явище».

Давайте ознайомимось за допомогою Косміна
Несуй з Музеєм рок-музики: «Ми розглядали нашу працю над цим проєктом як
зацікавленість у спробі зібрати досвід рок-музики з Румунії, котра взяла свої
початки в кінці 60-х років і мала різні еволюції в період комунізму, 70-80-их
роках, до періоду після 1989 року. Існує ціла дискусія, пов’язана з винаходом
рок-гітари в румунів. Оскільки рок-музика припускає обов’язково електричну
гітару, холодну гітару, але електрогітара не могла бути побудована в
комуністичні роки у Румунії. Такі інструменти не можна було імпортувати, тому
вони були відтворені за малюнками, за електричними схемами інших інструментів,
які потрапляли до Румунії шляхом журналів. Ми все ще маємо доступ до джерел, і
тому проєкт рушив з наміру Дору Йонеску, розрісся, оскільки ми розширили
документацію та дослідження у всіх сферах та використовували для цього інструменти
музейної справи, музейний інвентар, інструменти, характерні для цієї
дисципліни, і застосували їх на ефемерному полі – це явище, яке належить до сфери
аудіо, іноді аудіо-відео, але яке залишило поза собою, крім цих казкових пісень,
легендарних гуртів, легендарних солістів, численних елементів матеріальної
спадщини, до музичних інструментів, до характерного одягу, листів, листування
між цими чудовими людьми, партитур, речі, пов’язані з чернетками тексту, те що
показує нам, як ці творчі механізми працювали зсередини.»

Космін Несуй додав: «До того, як музей
набув фізичної форми, ми були зацікавлені в тому, щоб мати архів, тобто ми зробити
інвентаризацію. Для цього нам потрібно було так би мовити «позичити» практично предмети
з приватних колекцій, які ми відсканували, сфотографували. Певні предмети ми
відсканували на 360 градусів і тому ми можемо обертати їх в онлайн-платформі,
можемо їх збільшувати тощо. Деякі з цих предметів все ще функціонують, інші все
ще функціонують на сцені, більше, ніж студійна версія, інші вже не працюють, а інші
були втрачені, оскільки важлива частина румунських рок-музикантів емігрувала до
різних західних країн і разом з ними зникнули й інструменти, яких більше не можна
знайти».

У музеї зберігаються поштові листівки, листи, листування між співаками, але також компакт-диски, доступні для незрячих, наприклад. Космін Несуй уточнив: «Музей
не обов’язково повинен дивитись у минуле кам’яного віку, середньовічної епоху чи сучасного періоду Румунії, ми вважаємо, що
необхідний більш пильний підхід до злободенності, оскільки деякі з
цих гуртів зникли, частина із цих сцен зникла. Музика, звичайно, на першому місці ».

Історія не стоїть на місці. Наступним
кроком може бути відкриття, на регіональному рівні,
значення рок-музики в різних частинах країни та в студентських
центрах, а потім побудова мережі музейних капсул, пов’язаних з великими
музичними заходами, як свого роду закулісний запис.