Історії з саду
Кількість волонтерів-садівників HortiURB постійно зростає. Це, як правило, мешканці околиць Університету агрономічних наук та ветеринарної медицини в Бухаресті, які вже кілька тижнів поспіль втілюють у життя проект з благоустрою міста. Про цей проект ми поговорили з його координаторкою Іоаною Петраке.
Ана-Марія Кононовіч і Христина Манта, 08.09.2026, 10:55
Вони є мешканцями столиці, у районі, де завдяки містобудівним планам зараз працює безліч будівельних майданчиків. Це, здебільшого, мешканці околиць Університету агрономічних наук та ветеринарної медицини, які вже кілька тижнів поспіль втілюють у життя проект міського благоустрою: HortiURB.
Проект, про який розповіла Іоана Петраке, засновниця громадського саду HortiURB: «Я — досвідчений ландшафтний дизайнер, і після багатьох років роботи в цій сфері, повернувшись на факультет садівництва на магістерські курси «Міське садівництво», я усвідомила, що найправильніший шлях — це саме продуктивний ландшафтний дизайн. Тобто ми можемо відновлювати в містах ділянки землі, на яких громади можуть активно працювати навколо саду. І це саме та мрія, про яку я мріяла і яку втілюю тут, на факультеті садівництва разом із громадою».
Громадський фонд «Бухарест» бере участь у фінансуванні проєкту, і, звісно, є також спонсори, але найбільше долучаються місцеві мешканці, як розповіла нам Іоана Петраке: «У цей перший рік громада досить активно бере участь у всьому, що стосується створення інфраструктури саду. Тобто, що ми робимо конкретно: доріжки, перголи, підняті грядки, дуже міцні, з обпаленої деревини, обробленої лляною олією, — уся структура саду. Після цього першого року, протягом якого ми також будемо висаджувати рослини, ми будемо насолоджуватися плодами саду, а спільнота розширюватиметься. Наскільки це можливо, ми прийматимемо нових членів спільноти та садівників-волонтерів. Сад є водночас прикладом передової практики того, що таке громадський сад, і саме тому за ним стежать міські ради Бухареста та інших міст країни».
Які рослини тут можна буде побачити? Іоана Петраке: «Підбір рослин, який ми здійснили для цього саду, ґрунтується на ідеї продуктивного міського саду, звідси й назва HortiURB — міське садівництво. У нас є фруктові дерева, але не будь-які, а акліматизовані види, нещодавно введені сорти, з якими, до речі, ви можете ознайомитися на факультеті садівництва. Наприклад, «Сіміна», «банан півночі», або Diospyros virginiana, «Какі» — менш відомі, але їх дуже легко вирощувати навіть початківцям-садівникам і навіть у місті. У нас є багато плодових чагарників, серед яких — менш відома амеланхієра, «родзикове дерево», надзвичайна рослина, що має велику ландшафтну цінність, а також дарує смачні плоди. Усе, що ми маємо, служить також для збереження біорізноманіття. Нас цікавить активна життєдіяльність у ґрунті, комах та птахів. Чому? Тому що ця екосистема самодостатня, а ми, як правило, є її руйнівниками. І ми намагаємося відновити мир із природою, навіть у місті. У нас є ділянка з багаторічними овочами; їх у нашому помірному континентальному кліматі менше, ніж у країнах з теплим кліматом, але багаторічні овочі, такі як спаржа, все ж є. І на цих піднятих грядках ми будемо практикувати сівозміну. Є шість піднятих грядок розміром 4 на 1 метр, висотою 50 сантиметрів, і ми будемо чергувати на них культури, оскільки цикли сівозміни відбуваються щороку групами по три. І тоді ми можемо обійтися без будь-яких хімікатів та добрив, адже ми виробляємо власний компост і вермикомпост, зокрема за допомогою дощових черв’яків. І тоді ми можемо обійтися без будь-яких хімікатів та добрив, адже ми виробляємо власний компост і вермикомпост, зокрема за допомогою дощових черв’яків. І тоді яблуко, зірване прямо з саду, має не лише цінність здорового яблука, але й, для нас, сентиментальну цінність, адже ця спільнота — це більше, ніж просто виробництво, це спілкування та поділ спільних цінностей. Ми там — одна велика зелена родина».
Багато з садівників-волонтерів справді здаються досвідченими, що мені здалося дивовижним для міських жителів. Іоана Петраке пояснила: «Це в нашій природі. Не знаю, чи це в нашій природі як європейців, але це в нашій природі як румунів. Це свого роду інстинкт. Навіть якщо ми не займалися садівництвом, навіть у дитинстві, для нас, румунів, дуже легко повернути ці звичаї та цю близькість до саду у наше життя. І за це я відчуваю велику повагу до румунів».
Хто такі садівники і якого вони віку?: «Середній вік перевищує 40 років, більшість учасників — це сусіди агрономічного кампусу, але це тому, що студенти зараз на канікулах. Проте з жовтня до нас приєднаються й студенти інших факультетів університету. Але це не означає, що основний тягар не лягає на тих, кому за 40, за 50 і навіть за 60. Багато моїх колег із спільноти приходять разом із дітьми, і для дітей ми періодично організовуватимемо заходи, під час яких вони навчатимуться садівництву та навчатимуться на природі, а також відновлюватимуть ці природні навички».
HortiURB чекає на нас. Сад уже набув форми та контурів, є його план, який пояснює його поділ на ділянки, і, прибувши сюди, ми зможемо також насолодитися прогулянкою по всьому кампусу, адже факультет садівництва утримує й ботанічний сад, який не можна пропустити.
