Суспільне сприйняття Румунської революції
Терористи були обсесією румунської революції 1989 року, а причетність іноземних спецслужб спричинила сильне розчарування.
Steliu Lambru, 23.12.2013, 11:06
Терористи були обсесією румунської революції 1989 року, а причетність іноземних спецслужб спричинила сильне розчарування. Питання терористів сильно вплинуло на суспільне сприйняття що стосується найважливішого моменту в новітній історії Румунії. Грудневі жертви, тернистий шлях до змін, що відбувались і невиправдані очікування, призвели до того, що румунська революція сприймалась навіть з презирством. Негативні почуття стосовно революції збільшились з питанням терористів та іноземних розвідок, і з плином часу, на це питання не було пролито світло.
Професор історичного факультету Бухарестського університету Адріан Чорояну спробував відповісти на запитання, хто були терористи ? “Це ідея, в яку багато хто повірив, і я погодився з нею тоді. Терористами, як ми називаємо їх сьогодні, могли бути найманці, що прибули з країн, більш-менш, арабських, могли бути відомі “радянські туристи” про яких згадується. Але більш –менш ми впевнені в тому, що багато з тих, хто стріляли до 25 грудня і спорадично після цього, можливо, були співробітники внутрішньої безпеки, які залишились вірними Чаушеску. Звичайно, ми можемо припустити, згідно теорією змови, що все це було величезним сценарієм, щоб просто створити відчуття революції, і я боюся, такого тлумачення. Я б не хотів, щоб після багатьох років це виправдалося. Було б цинічно оскільки загинули люди.” .
Від істориків очікують чіткої відповіді щодо терористів. Але їхні обережні пояснення не мають того самого переконання, як теорія змови. Адріан Чорояну говорить нам про труднощі, з якими стикається історик: “Поки у нас не буде справжніх свідчень від тих, котрі управляли тоді ситуацією, роль історика є неприємною. Ми можемо тільки зібрати докази, але їх достовірність досить сумнівна. У ті дні шоку і хаосу важко провести різницю між тим, що правда і що брехня. Адже, історик, наскільки це можливо, повинен шукати істину. Завжди істину, в період хаосу, практично неможливо знайти, якщо ті, котрі управляли ситуацію не розповідають про свою частину істини. Ветерани спецслужб, котрі втратили гру в 1989 році, говорять про змову, яка була б підготовлена, деякі кажуть, що навіть у Радянському Союзі. Стільки часу скільки у нас немає ніякої мінімальної документальної бази ми можемо тільки здогадуватися.”
В історії революцій говорилось про контрреволюційні елементи, які хотіли протиставитись революційній хвилі. Через наявність терористів в румунській революції вона вважається нетиповою. Адріан Чорояну: “Я не думаю, що Румунська революція є нетиповою. Відрізняється від того, що відбулось в решті частини Східної Європи, якщо порівнювати з Чехословаччиною, Угорщиною та Східною Німеччиною. Ми повинні визнати, що існування національного комуністичного режиму, якого не було в Угорщині, Польщі та Чехословаччині, призвело до такої розстановки сил: люди, які йшли проти Чаушеску, і люди, які захищали Чаушеску. Дивлячись сьогодні ретроспективно, так чи інакше, ми чекали на цю поляризацію і поділ на два конфліктуючі табори. Я хочу зробити порівняння з тим, що відбулося в колишній Югославії, де також був націонал-комунізм, і нам відомо, скільки тривало розлучення з комуністичним режимом Слободана Мілошевича. Завжди, націонал-комунізм створював подібні проблеми, що призвело до внутрішніх конфліктів.”
Чи є шанс, щоб румуни сприймали революцію 1989 року як такою? Адріан Чорояну вважає, що так: “Я переконаний , що все більше і більше румунів дійдуть висновку, що всупереч всяким тлумаченням в 1989 році була революція. Звичайно, ми назвали її по-різному, нейтрально ми називаємо її грудневими подіями, тому , що ми уникаємо знайти спільну назву. Я думаю, що ми повинні назвати ці події революцією, тому що такі наслідки постають, лише після революції, незалежно від того, що мали на увазі ті, хто підготували, чи не ні, переворот проти Чаушеску. Ми можемо говорити в майбутньому і про причетність наших сусідів. Як правило, коли в країні відбуваються такого масштабу події, спецслужби сусідніх країн уважно стежать за ними. І не думайте, що радянська розвідка, розвідка Югославії та Угорщини не були уважні до того, що відбувається в Румунії. Це їх обовязок бути обережними. Звичайно, одне бути обережним і зовсім інша справа втручатися. Але до цих пір не ясно, в якій мірі Радянський Союз був причетний до румунської революції. Але я вважаю, що час лікує все, навіть в історії.”
Румунська революція 1989 принесла свободу і демократію після 45 років комунізму. І несповнення, які кожен румун має у зв’язку з тим, що дійсно відбулось є незначними порівняно з життям під комуністичною тиранією..
