Радіо Лінц румунською мовою
Наприкінці Другої світової війни, румуни в Австрії утворили Румунський національний комітет для лобіювання союзників та взаємодопомоги.
Steliu Lambru, 09.04.2018, 06:32
Наприкінці Другої світової війни, румуни в Австрії утворили Румунський національний комітет для лобіювання союзників та взаємодопомоги. Румунські біженці були інтерновані в таборі, що знаходився в місті Лінц, військовою владою США, як колишні вороги. На радіо Лінц румуни також мали передачу, щоб краще спілкуватися один з одним, а також зберігати надію у зв’язку з здобуттям як найкращої післявоєнної ситуації для Румунії.
Румунська громада в Австрії була різноманітна: декотрі з них були взяті в полон німецькою армією, інші вчилися, дехто працювали в Австрії, в ряді галузей промисловості та колишні члени Залізної гвардії, які покинули Румунію в 1941 році. Православний священик Річард Грабовський, офіцер під час війни, був одним з тих, хто заснував Румунський національний комітет. В інтрев’ю Центру усної історії Румунського радіо в 1998 році, він пригадав, як це все почалося: Там у таборі нас було близько 350-370 людей. Це була колишня казарма німецької армії. Ми створили цей комітет і назвали його Румунським національним комітетом, і ми пішли з проханням до американської влади. Проблема полягала в тому, як розмовляти, тому що ніхто з нас не знав англійської мови. На наше щастя, коли ми прибули у Військовий штаб Верхньої Австрії, розмовляючи румунською, до нас підійшов громадянин у військовій формі США без чинів і військових нагород, і чуючи, що ми розмовляємо румунською запитав нас, якщо ми румуни. Він запитав нас, що ми тут шукаємо, і ми відповіли йому. Він сказав нам, що був перекладачем німецької мови. Він був викладачем з прізвищем Георге Левка, мав докторський ступінь в галузі германістики і став перекладачем на німецьку мову у військовому командуванні США. І він сказав нам, що йде з нами до американського командувача. Він зайшов з нами всередину, ми сказали, що ми хочемо, американець вислухав нас і сказав, що вивчить нашу ситуацію.
Після запиту, румунам в таборі покращили умови перебування. Члени Комітету написали запит американській військовій владі, закликаючи її більше не розглядати румунів, як колишніх ворогів та взяти до уваги той факт, що румунська армія воювала з союзниками після 23 серпня 1944 року. Унаслідок прохання Комітету, румуни табору в Лінц, були взяті на облік і більшість з них погодилась допомогти усунути наслідки бомбардування, відновити артерії зв’язку, працювати в сільському господарстві та заводах, які не були знищені. Військова влада США дозволила румунам навіть проводити місцеві радіопередачі один раз на тиждень, вранці у четвер з 10:30 до 11:00. Річард Грабовський був диктором цієї передачі: «Радіостанція Лінц була звичайним австрійським радіо шляхом якого американський військовий уряд вирішив, що це було найкращим засобом зв’язку між національними комітетами і людьми різних національностей, що проживають в регіоні, щоб вони спілкувались або були повідомленні про різні справи через радіопрограму. Спочатку нам було виділено п’ятнадцять хвилин, а потім нам дали півгодини, і ми повинні були вирішити, хто буде диктором. Я був молодшим і повинен був виступати на радіо. У цій програмі, як правило, ми передавали румунську музику. Я кілька разів співав королівський гімн «Хай живе король!» та «На нашому прапорі» і «Три кольори». Ми передавали співачок румунської народної музики, як Марія Тенасе Іоана Раду, Мія Брая. Також я читав прес-релізи або повідомляв: «Йон Попеску з такого то місця шукає свою племінницю або сестру, які перебувають в Австрії або Німеччині в такому то районі. Хто знає щось про це просимо повідомити відповідну особу, ми оголошували її прізвище та адресу, або повідомити Румунський національний комітет. Також на радіо ми повідомляли, коли їдемо в провінцію, щоб робити записи. Але для запобігання неприємним речам треба було все передати у письмовій формі. Все, що ми хотіли повідомляти треба було передати на три дні раніше, щоб було перевірено. «Оголошення було наступним: Дорогі слухачі … В ефірі радіостанція Верхньої Австрії в Лінц, перед мікрофоном представник Румунського національного комітету, молодший лейтенант Річард Грабовський.
Але з часом Річард Грабовський вирішив виїхати до США де діяв ще один Національний комітет: «Я отримав візу восени 1951 року, і покинув Австрію в 1952 році. Прибув я в Нью-Йорк на початку червня. Румунський національний комітет про, який я говорю вже працював. Я читав пару років газети, що виходили в Америці, як наприклад, Софія газета єпархії, газету «Америка», офіційний орган Союзу і братніх товариств, була ще газета, яка називалася «Сторінка народу», яку видавав Джордже Стенкулеску. Деколи ми отримували газету «Об’єднання», яку видавала греко-католицька церква в Америці, тому що тут комуністи не змогли знищити греко-католиків, як вони це зробили в Румунії в 1948 р.
Більшість членів Румунського національного комітету в Австрії вирішила виїхати після того, як стало ясно, як змінилась історія. А радіо Лінц було містком за допомогою якого вони змогли згуртуватись і відновити своє життя на свободі.
