Румунські євреї в Першій світовій війні
Національні меншини в Румунії до 1918 р. також брали участь у створенні Великої Румунії, і однією з цих меншин була єврейська.
Steliu Lambru, 23.04.2018, 03:32
Століття Великої Румунії також означає участь інших в зусиллях Великої війни та усунення її наслідків. Національні меншини в Румунії до 1918 р. також брали участь у створенні Великої Румунії, і однією з цих меншин була єврейська. Хоча без прав, багато з них увійшли у ряди армії, брали участь як санітари на фронті чи робили благодійні внески, щоб війна стала менш тяжким тягарем. Наприкінці конфлікту вони отримали румунське громадянство і, разом з ним, всі права демократичної держави.
Участь євреїв у важливих моментах сучасної історії Румунії починається з війни за незалежність 1877-1878 років. У цій війні євреї були солдатами, офіцерами, лікарями та санітарами, на лінії фронту або за цією лінією, в лікарнях і повсюди, де поставала необхідність лікувати страждання поранених. У нападі для завоювання редуту Грівіца військовою одиницею на чолі з капітаном героєм Вальтером Меречіняну, поряд з ним та іншими героями втратив життя і єврей Мауріцій Броцінер. Маріус Попеску, історик Румунського Центру історії євреїв стверджує, що жертва Броцінера не була одиночною. Під час Другої Балканської війни 1913 року, в румунській армії воювали солдати євреї. Одним з них був капітан Армін Яслович, лейтенант у війні 1877-1878 років, і майор в 1916 році на початку Першої світової війни.
Маріус Попеску ствердив, що участь румунських євреїв в Першій світовій війні була пропорційною, порівняно з числом членів інших єврейських меншин європейських країн: У Старому Королівстві, єврейське населення налічувало близько 230.000 людей, з яких мобілізованих євреїв – 23.000, тобто рівно 10% від загального єврейського населення. Ця цифра дорівнює цифрам інших країн, які мали єврейські громади, і де приблизно однаковий відсоток євреїв взяли участь у війні. Із загальної кількості євреїв, які взяли участь у боях, 882 особи загинули, 825 – були поранені, 449 – були взяті в полон, а 3.043 – пропали безвісті. Отже, це була досить чисельна мобілізація.
Але й єврейські цивільні особи також написали почесні сторінки героїзму під час війни. Таким був приклад єврея в Румунії, окупованій німцями наприкінці 1916 року. Маріус Попеску: Я хотів би навести приклад героя, який був нагороджений посмертно, звали його Герман Корнхаузер. Він був родом з міста Тирговіште, а в грудні 1916 р. придбав харчові продукти та цивільний одяг і допомагав взятим у полон німцями румунам у німецьких таборах. Він навіть посприяв втечі ув’язнених з цих таборів, але його спіймали окупаційні німецькі війська, засудили до смерті та стратили. Його було нагороджено посмертно орденом За мужність, 2-го класу. І подібно Корнхаузеру, були багато інших актів героїзму та хоробрості.
Єврейські громади в повній мірі брали участь у військових діях Румунії 1916 року. Зусилля збільшилися в 1917 році, коли влада знайшла притулку в Молдові, і румунська та російська армії протиставилися Центральним державам на лінії Карпат і ріки Сірет. Маріус Попеску: Інший аспект, який не має зв’язку тільки з внеском євреїв у героїчних подіях, є той що стосується єврейських громад, які поза лінією фронту ретельно підтримували військові зусилля країни. Тобто не йшлося тільки про боротьбу з рушницею в руці, але й про матеріальний внесок. Під час війни був створений Допомоговий комітет Союзу земних євреїв, гілки якого були розповсюджені по всій країні. Його метою було збирання продуктів і грошей, як допомога під час війни. Цей комітет співпрацював з іншими установами, такими як Червоний Хрест, Сім’я борців, лікарняні мережі Королева Марія тощо. Участь була цілковитою з боку єврейських громад. Синагоги, єврейські школи, вся мережа специфічних установ цієї громади були в розпорядженні румунської армії. Хочу згадати, що під час війни євреї не були румунськими громадянами. Ці люди взяли рушниці в руки і воювали, хоча й не були громадянами Румунії.
Настання миру не означало подолання труднощів. Маріус Попеску розповів, як деякі євреї були задіяні в процесі реконструкції: Важливі суми грошей були надані індивідуально. Наприклад, дуже заможний єврейський промисловець Ботошанського повіту по імені Фредерік Костінер переказав 20.000 леїв на рахунок благодійного фонду для придбання землі для нащадків селян, що впали в боях. Цей чоловік був регіональним благодійником і цим жестом він хотів подякувати жертвам війни.
Лояльність євреїв румунській державі була визнана самим королем Румунії Фердинандом І: Наприкінці війни король Фердинанд зробив важливу заяву. Він сказав: Я давно прийшов до цієї думки, і я радий визнати, що не помилився. А саме те, що всі мешканці румунських земель, незалежно від раси і походження, відчувають ті ж високі почуття братства. Ця заява стала свого роду визнанням заслуг усіх тих, хто брав участь і допоміг під час війни.
Остаточна вдячність прийшла разом із скасуванням статті 7 Конституції 1866 року. Конституція Великої Румунії 1923 року надавала прав всім її громадянам незалежно від релігії.
