Дослідник Юліу Поппер

Інженер-дослідник Юліу Поппер, прозваний «останнім конкістадором», «королем Патагонії», «алхіміком», «диктатором», «бароном Вогняної землі», народився в Бухаресті 15 грудня 1857 року

Steliu Lambru, 27.06.2022, 06:12

Інженер-дослідник Юліу Поппер, прозваний «останнім конкістадором»,
«королем Патагонії», «алхіміком», «диктатором», «бароном Вогняної землі»,
народився в Бухаресті 15 грудня 1857 року і помер 5 червня 1893 р. в
Буенос-Айресі, у незрозумілих обставинах, у віці 35 років. Навчався в
Політехнічній та Національній школі мостів і автомобільних доріг у Парижі,
Франція, здобув ступінь гірничого інженера. Крім інтересу до науки і техніки,
Поппер також мав великий талант до вивчення іноземних мов.

Одразу після здобуття вищої освіти молодий інженер
починає шукати роботу. Першу знайшов в Єгипті, на Суецькому каналі. Потім він
продовжив подорожувати по світу, по країнах Середнього та Далекого Сходу до
1881 року, коли повернувся до Румунії. Після короткого перебування вдома він
знову вирушив до Азії, потім до Аляски, США та Канади. Пізніше він побував на
Кубі та в Мексиці, де працював інженером, географом, картографом та
журналістом. У 1885 році, перебуваючи в Бразилії, Поппер почув новину про родовища
золота на Вогняній Землі і вирушив до Аргентини, де почав свою патагонську
пригоду.

За підтримки геологічної компанії Поппер відправляється
на Вогняну Землю. Повернувшись, він представив переконливий звіт і в 1886 році
його знову відправили туди із завданням провести подальшу розвідку. Його
супроводжували ще один інженер та бригада спеціалістів гірничо-металургійної
галузі. Він не помилився, пісок на березі Вогняної Землі мав більше золота, ніж
у Патагонії. Команда під керівництвом Поппера робить фотографії, вимірювання та
малює карти. У 1887 році він прибув до затоки Сан-Себастьян, де побудував
приміщення для миття золотого піску та житло для найманих робітників. Колонія,
побудована Поппером, мала адміністративну будівлею, а румун створив і невелику групу
охоронців для захисту від авантюристів, які прибували захоплені міражем золота.
Йому навіть вдалося розширити кількість колоній. На його нещастя, компанія, яка
його фінансувала, збанкрутіла, тому в 1889 році він був змушений повернутися до
Аргентини.

Центр дослідження єврейської історії у Румунії віддаючи
шану особистості Юліу Поппера організував унікальну виставку. Кураторка Анка
Тудоранча представила експонати виставки, а деякі документи були представлені
уперше. «Перед нами, у збільшеному
розмірі, світлини з фотоальбому 1886 року, альбому, який мав показати
дослідження на Вогняній Землі. Це фактично перший фотозвіт, зроблений на Тьєрра-дель-Фуего.
Це науковий, картографічний та географічний успіх гірничого інженера Юліу
Поппера. Ця фотографічна ілюстрація супроводжується текстом наукової
конференції, яку він провів в Аргентинському географічному інституті в 1887
році. Поппер помер у віці 35 років, його останні наукові ініціативи полягали в
дослідженні Антарктиди. У день його смерті була схвалено рішення про його
відправку в експедицію в Антарктиду. Юліу Поппер став першим румуном який
побував на п’ятьох континентах. Ми виявили
румунські назви в Аргентині. Те, що ми говоримо про Ріо Кармен Сільва, Сьєрра
Кармен Сільва, Урекя, Лаговарь, Росетті, це саме його заслуга.»

У 1887 році Поппер писав Василю Александреску Урекя,
секретарю Румунського географічного товариства, про принади, які він побачив як
дослідник, принади, навіть більші, ніж золотий міраж: «Я не буду більше описувати
емоції, викликані пригодами та інцидентами під час подорожей, в яких немає
іншої цілі, крім магнітної стрілки та ознак величезного сидеричного склепіння;
грандіозні краєвиди, що раптом відкриваються перед очима мандрівника; орографічні,
гідрографічні та геологічні аварії одне за одним; флора і фауна, настільки
різноманітні, що ніби вибухають у місцях, де не ступала нога людини, але
скільки інших явищ природи не трапляється на цій землі, де цивілізація робить
свої перші кроки».

Анка Тудоранча наголосила на комплексній особистості
дослідника. «Поппер є цікавим суб’єктом у всіх його аспектах і в якийсь момент
ми повинні говорити про те, що було позитивним, а не про негативне. Наприклад,
говорять про те, яким він був, білявий він чи рудий. Через стереотипи його
представляють рудим, але «рубіо» означає блондин. Оскільки він бездоганно
говорив і писав іспанською протягом останніх 10 років свого життя, варто знати й трохи
іспанської, щоб краще зрозуміти румунського Поппера. У нього є надзвичайні
листи надзвичайного патріотизму до Румунського географічного товариства, в яких
він весь час говорить: «Я румун, я народився румуном, я помру румуном». Іронія
полягала в тому, що він ніколи не мав румунського громадянства, тому що
перебував у такому ж становищі, як і решта представників єврейської громади. Саме
йому завдячуються румунські назви на архіпелазі Вогняна Земля і це був прояв
любові до Румунії, особливо до Королівського дому Румунії, покровителя
Географічного товариства.»

Юліу Поппер присутній не лише в історії Аргентини, а й у
спеціалізованих статтях, він надихав авторів літератури, коміксів та кіно. А
його ім’я навіть взяв чилійський рок-гурт.