Ансамбль “Задунайська Січ” взяв участь у Фестивалі “Алфавіт співжиття”

У місті Плоєшти, що на півдні Румунії, пройшов Фестиваль Алфавіт співжиття, за участю художніх колективів та представників національних меншин, які проживають в Румунії.

Христина Штірбець, 24.10.2013, 01:32

У місті Плоєшти, що на півдні Румунії, пройшов Фестиваль “Алфавіт співжиття”, за участю художніх колективів та представників національних меншин, які проживають в Румунії. Культурний захід відбувся з ініціативи Грецького союзу Румунії за фінансовою підтримкою мерії міста Плоєшти та Департаменту з питань міжетнічних відносин, під егідою Представництва Єврокомісії в Румунії. Свято відбулося з нагоди Європейського дня мов, яке традиційно відзначається 26 вересня. На території нашої країни, крім румунів, проживають громадяни, які належать до 18-ти нацменшин, які користуються мовними правами. Українська громада в Румунії налічує майже 62.000 осіб, переважна більшість яких розмовляє рідною українською мовою.

На фестивалі “Алфавіт співжиття” в Плоєштях гості з’їхалися з різних регіонів Румунії та із-за кордону. Культурні традиції презентували художні колективи різних національностей. Йде мова про греків, вірменів, албанців, болгар, хорватів, євреїв, поляків, циганів, липованів, сербів, чехів та словаків, русинів, татарів і турків, і, не востаннє, українців. Були присутні й художні колективи з Італії та Болгарії, а також один румунський гурт, загалом 19 художніх колективів. Фестиваль відкрився парадом національних костюмів та співами, починаючи від готелю “Чентрал” та до Плоєштського будинку культури, установа, де пройшла артистична програма. Танці, співи та організовані стенди нацменшинами вабили всіх присутніх, багато з них робили фотографії – ствердив голова Тульчанської філії СуР-у Дмитро Черненко, який отримав диплом та медаль з боку організаторів за участь тульчанської української громади в цьому фестивалі.

Українська меншина Румунії була представлена ансамблем “Задунайська Січ”, керівник Дмитро Черненко. Протягом трьох днів, паралельно з виступами гуртів, присутні мали нагоду відвідувати організовані стенди представниками нацменшин, на яких були виставлені різні специфічні речі з життя кожної меншини. Пані Марія Рева, Тудосія Бутірі, Паула Кондрат та Віолета Тодіє з м. Тульчі, у свою чергу, зорганізували привабливий український стенд, який користувався великим успіхом серед відвідувачів. Більше деталей про українську участь у фестивалі “Алфавіт співжиття” подає Тудосія Бутірі: “Ми були дуже добре прийняті в Плоєштах. Греки організували чудовий фестиваль. Я думаю, що цей фестиваль треба продовжувати, щоб і ми та інші меншини організували такого роду фестиваль. Таким чином, ми можемо зберігати, те що вони почали. У Будинку культури ми організували український стенд, на якому виставили народні костюми, вишивані рушники, книги, словники, газети видані СуР-ом та іншу українську літературу, а народний майстер Юрій Теоадер представив свої вироби здійсненні із дерева та коріння з дельти Дунаю, зокрема у вигляді птах. На сцені виступив молодіжний ансамбль “Задунайська Січ”. На мою думку дуже добре, що ансамбль постійно оновлює свій склад, зокрема з молодими особами. Ми знаємо багато пісень, я особисто знаю чимало пісень, навіть їх записувала. Ми співаємо й стародавні пісні, яких ми навчилися від наших предків, нащадків українських козаків. Наша молодь співає легенькі веселі народні пісні, але навчається й старі. Дай Боже, всім людям щастя і здоров’я і щоб був мир у світі, щоб у всіх був гаразд, щоб були щасливі та мали радість у серці та хліб на столі.”

І пані Валентина Батаке-Буркова поділилася своїми думками: ”Наш тульчанський молодіжний ансамбль “Задунайська Січ” дуже гарно виступив на фестивалі “Алфавіт співжиття”. Його члени зачарували публіку своїми танцями та піснями. Наші українські пісні наче б хвилі Чорного моря. Мені вони дуже подобаються. Моєю улюбленою піснею є “Плавай, плавай лебеденько!”. Я записала до тепер понад 180 пісень, я їх зібрала, ходила від хати до хати, ходила до старших, але і молодших людей. Члени ансамблю навчаються ці пісні. Голова Тульчанської філії Дмитро Черненко дуже гарно працює із людьми. Він докладає багато зусиль для того, щоб про нас було чути по всій країні й не лише. Він постарався, щоб ми бачили Київ та могилу Тараса Шевченка. Нам там дуже сподобалося. Я мала нагоду декламувати вірш біля могили українського поета.”

У Тульчанському повіті проживають найбільше нацменшин, будучи добрим прикладом гарного співжиття. Пані Валентина Батаке Буркова: “У Тульчі проживають 14 меншин. Ми дружимо зі всіма: з турками, татарами, липованами, греками, македонцями тощо. Зустрічаємось, співаємо разом. Наприклад, у цю неділю ми запросили у гості до нас турків. І вони запрошували нас на різні культурні події. Приїжджайте до нас, щоб ви бачили своїми очима, що ми люди добрі з відкритими серцями, всіх ми радо приймаємо.”

Метою фестивалю було зібрання всіх нацменшин докупи, створення міцної платформи для обміну досвідом, обговорень, налагодження контактів між їхніми представниками та популяризації народних пісень й танців специфічних кожній меншині. На мою думку організатори добилися своєї мети. Були присутні 14 нацменшин із 18-ть, які ще раз доказали, що нацменшини мають свій внесок у розвитку культурного та соціального життя Румунії — ствердив голова Тульчанської філії СуР-у Дмитро Черненко.

Як видно, тульчанські українці вже здавна вивчили “Алфавіт співжиття”.