Українські вечорниці
У будинку культури села Новий Салбаджел Карашсеверінського повіту відбулися «Українські вечорниці».
Христина Штірбець, 09.07.2020, 06:51
Село Новий Салбаджел Карашсеверінського повіту, яке адміністративно належить до комуни Саку, заселене українцями із марамороських сіл Поляни та Кривий. Вони переселилися сюди після того як етнічні німці почали, після 1960 року, емігрувати до Німеччини. Мараморошці прибули до цього села, оскільки тут були більш родючі землі. Вони принесли із собою рідну українську мову, свій народний одяг та свої прадідівські звичаї, серед яких і звичай вечорниць. Щоб пригадати як колись відбувалися вечорниці в українських марамороських селах, місцева сурівська організація відтворила 15 лютого поточного року в Будинку культури села Новий Салбаджел «Українські вечорниці».
Іван Лібер, голова Карашсеверніської філії СУР, композитор, диригент хору «Голос Українців», збирач фольклору, автор збірок пісень та автобіографічної повісті «Переможці», був присутній на українських вечорницях та поділився своїми враженнями: «Цей захід був включений до плану культурних подій Карашсеверінської філії ще на початку 2020 року. Метою заходу було ознайомлення, зокрема молоді, з тим, що відбувалося давно на вечорницях, коли жінки та дівчата пряли, вишивали, плели, а хлопці допомагали їм, співали пісні та розповідали казки, байки та різноманітні історії, щоб розважати всіх тих, хто приходив на вечорниці.»
На «Українських вечорницях» у будинку культури села Новий Салбаджел було представлено чимало ремесел, якими займалися колись українці. Деталі подає Іван Лібер: «Було показано прядиво. Жінки пряли, але не всі однаково, одні тонкі нитки, а інші пряли подвійні нитки, ще інші плели, а група жінок вишивала квіти на сорочках. І чоловіки представили свої давні ремесла. Вони робили стільці, столи або бочки. Всі ці звичаї вони принесли з Русь-Полян та Кривого Марамуреського повіту. Вони займалися цими ремеслами, бо там мало землі, щоб вирощувати кукурудзу, пшеницю. Люди займалися виробами з дерева, а мала частина виробами з каменю.»
Але які би були вечорниці без музики? Іван Лібер, керівник хору «Голос Українців» стверджує: «Після того як ми обговорили та бачили давні ремесла, хор «Голос українців» розвеселив присутніх, виконуючи пісні, які підходять цьому моменту та які доходять до серця людей. Йде мова про пісні «Червона ружа трояка», «Ой зацвіла ліщинонька», «Марамуреш» тощо. На заході виступили і дівчата, які продекламували українські поезії. Слід уточнити, що у Новому Салбаджелі працює початкова чотирирічна школа, де діти вивчають українську рідну мову, а в сусідньому селі Саку є гімназія де також діти вивчають українську рідну мову. Їм викладає вчителька Лівія Бобик.»
На вечорницях було чимало молодих осіб. Про те як вони сприйняли цей захід розповідає Іван Лібер: «На вечорницях було багато дівчат і хлопців. Не знаю, як вони сприйняли все це, тому що вони відстали від цих ремесел, вони займаються зовсім іншими речами. Однак, стверджували, що вони хотіли б організувати, так би мовити сучасні вечорниці, на яких би мали можливість представитись з чим вони займаються. Я думаю, що вони могли б розповісти та показати як працюють, чим займаються, яке знаряддя у них. Звичайно не зможуть представити якусь машину або фабрику, але можуть представити маленькі предмети, техніку, чому ні, як працюють на комп’ютері тощо».
Голова Карашсеверінської філії Іван Лібер сказав, що допоможе їм влаштовувати такі сучасні вечорниці, однак додав, що треба розвивати інтерес та бажання молоді до вивчення і відродження народних звичаїв і традицій, пригадати українські страви, які, можливо мами, і сьогодні готують, пригадати українські пісні, які й сьогодні їхні батьки співають. Ми всі повинні знати своє минуле, щоб планувати майбутнє та не втрачати культурну спадщину свого роду.
