35 років від початку Румунської революції
Минуло 35 років від початку антикомуністичної Румунської революції.
Стеліу Ламбру і Христина Штірбець, 23.12.2024, 08:32
Про румунську революцію від грудня 1989 року написано і сказано багато, і з різних точок зору, з великою пристрастю. Сказано так багато, що, здається, тема вже вичерпана. Але історики завжди будуть пояснювати та інтерпретувати значення такого процесу. Румунська революція від грудня 1989 року є визначальним моментом у новітній історії Румунії, це початкова точка на осі, на якій позначені градації історії від позавчорашнього, вчорашнього, і до сьогоднішнього дня.
16 грудня 1989 року в Тімішоарі розпочався невеликий протест, який перетворився на безліч демонстрацій, що поширилися країною та призвели до повалення Ніколає Чаушеску та його режиму 22 грудня. Тоді помирло близько 1.150 осіб та інші 4.100 отримали поранення. Тіла 44 з тих, хто загинув у Тімішоарі, режим відвиз до Бухареста, поклав в печі крематорію, а їхній попіл викинув в каналізацію в Попешті-Леордені, на південь від Бухареста.
Тоді в Тімішоарі румуни повстали, щоб боротися проти всього, що означала політика, проведена після 1945 року, боротися за права та краще життя. 16 грудня 1989 року мало хто знав, що принесуть майбутні дні. Журналіст Мірча Карп, один із колишніх директорів радіостанції «Вільна Європа» згадав у 1997 році в інтерв’ю Центру усної історії Румунського товариства радіомовлення про великі очікування, які всі мали: «Після того, що сталося в Брашові в 1987 році, послідували 1988-1989 роки, роки, коли впала залізна завіса, роки, коли події стрімко розвивалися у Східній Німеччині, Польщі, Угорщині, Чехословаччині. Тільки у нас все ніби стояло на місці, нічого не рухалося. Здавалося, що Чаушеску дуже сильно контролює ситуацію, настільки, що він навіть зміг побувати з офіційним візитом в Ірані, звідки він повернувся, поінформований про те, що в країні відбуваються серйозні речі. Але Чаушеску, однак, не вважав, що його позиція знаходиться під загрозою».
Європа 1989 року кипіла, і поява «Солідарності» на польській політичній арені навесні стала сигналом до повернення до життя. До грудня по всій Центральній та Східній Європі вітер змін, як співається у відомій пісні гурту Scorpions (Скорпіонс), було вже не зупинити. Для Мірчі Карпа початок румунської революції в Тімішоарі став здійсненням палкого бажання, але водночас і шоком: «Настав грудень 1989 року, а з ним і перша іскра, події в Тімішоарі. Мушу сказати, що вони застали нас зненацька з точки зору того, коли вони відбулися, тому що, звичайно, ми підготувалися і в душі, і в плані організації програм до можливої зміни режиму в Румунії. Але, саме по собі, 16 грудня і наступного дня, 17 грудня, 1989 року стали для нас несподіванкою. Що стосується мене, то я був у короткій відпустці, мене навіть не було в офісі в ті дні. Мій колега Сорін Куня був першим, хто повідомив про те, що відбувалося в Тімішоарі. З 18 грудня ми організувалися і почали працювати в командах, працювали 24 години на добу. Ми працювали в командах по 3-4 осіб, безперервно, готуючи всі ці трансляції у великому поспіху на основі інформації, яку ми отримували від інформаційних агентств за кордоном та від деяких подорожуючих з Румунії».
Румуни, які прожили стільки десятиліть у страху і приниженні, мали дуже важливу моральну підтримку у румуномовних радіостанцій. Мірча Карп розповів, що в дні визволення Тімішоари він і радіостанція виконували свій обов’язок якнайкраще: «Коли почалася революція, звичайно, ми були уважними, як і інші радіостанції й «Вільна Європа», можливо, в першу чергу «Вільна Європа». Але, в будь-якому випадку, ми не сприяли ефективно розгортанню грудневих подій через підбурювальні програми, програмами, які щонайменше заохочували б населення до повстання проти режиму. Можливо, це було б краще, можливо, це було б гірше. Моя точка зору полягає в тому, що американський уряд ніколи б не дозволили радіостанціям, і я говорю про «Голос Америки» або «Вільну Європу», робити будь-які дії, які б призвели до кривавої революції, революції, яка б коштувала людських життів і руйнувань».
16 грудня 1989 року, 35 років тому, в Тімішоарі почала писатися новітня історія Румунії. Це – нова книга, яку прочитають і зрозуміють ті, хто хоче знати, чому Румунія є такою, якою вона є.
