Виставка Чому ми всі повинні бути феміністками/феміністами
Після успіху виставки «Touch Nature» у 2024 році куратори Сабіне Фелнер та Алекс Іон Раду об'єднали роботи 45 відомих художниць та художників з Румунії та Австрії в новому масштабному проєкті, який руйнує табу.
Ана-Марія Кононовіч і Христина Штірбець, 14.02.2026, 07:53
Після успіху виставки «Touch Nature» у 2024 році куратори Сабіне Фелнер та Алекс Іон Раду об’єднали роботи 45 відомих художниць та художників з Румунії та Австрії в новому масштабному проєкті, який руйнує табу. Виставка «Why We Should All Be Feminists /Чому ми всі повинні бути феміністками/феміністами» є закликом до зміни звичного способу реагування на старі соціальні динаміки та до побудови нових. Виставка була відкрита наприкінці грудня і організована /SAC – Простором сучасного мистецтва та Австрійським культурним форумом за підтримки Міністерства європейських та міжнародних справ Австрії.
Художники та художниці з обох країн намагаються запропонувати рішення та ідеї для більш справедливих і стійких спільнот, які приймають різноманітність і відмінності та проявляють більше турботи про своїх членів. Роботи, всі з великим впливом, є надзвичайно різноманітними: від малюнка та живопису до відеоарту та інсталяцій, проектів сучасного мистецтва XX та XXI століть. Виставка є частиною міжнародного проєкту «Why We Should All Be Feminists» («Чому ми всі повинні бути феміністками/феміністами»), розробленого Сабіною Феллнер і реалізованого в багатьох країнах світу у співпраці з мережею Австрійських культурних форумів.
Ми говорили з Андрієм Поповим, заступником директора Австрійського культурного форуму, про кілька важливих моментів в історії феміністичного руху, які відображені у виставці «Чому ми всі повинні бути феміністками/феміністами»: «Практично ця виставка повертається до кількох моментів, які феміністичне мистецтво в Австрії пережило з 1968 року. На початку 70-х років у Відні була створена група художниць під назвою Impact. У зовсім іншій формі ця група існує і досі. Ці художниці підняли в суспільстві того часу надзвичайно актуальні теми. Однак еволюція фемінізму в Австрії та Румунії дуже відрізняється в усіх аспектах. Нас, як організаторів і кураторів, цікавило порівняння цих двох еволюцій. У Румунії комуністичний режим надав ідеї фемінізму зовсім іншого значення. Дуже цікаво побачити, як розвивалося феміністичне мистецтво в Австрії порівняно з Румунією. Адже ця виставка – і це найцікавіше – об’єднує художниць усіх цих хвиль феміністичного мистецтва з 1968 року, порівнює їх, і ці порівняння є надзвичайно цікавими».
У 2012 році Чімаманда Нгозі Адічі, письменниця та активістка за походженням з Нігерії, виступила на TEDxEuston у Лондоні з промовою під назвою «We Should All Be Feminists» («Ми всі повинні бути феміністками/феміністами»). Цей феміністичний маніфест закликав до створення більш справедливого світу, в якому люди були б по-справжньому рівними, незалежно від статі та культурної ідентичності. Хоча на законодавчому рівні було досягнуто значного прогресу в питанні юридичної рівності жінок, повсякденне життя показує, що реальна ситуація часто є набагато більш нюансованою та складною, а то й зовсім відмінною від юридичних текстів.
Гендер продовжує впливати на соціальний статус, доступ до ресурсів, права, економічні інтереси та перспективи. Виходячи з теми виставки «Чому ми всі повинні бути феміністками/феміністами», яка пропонує діалог про те, як сьогодні підходять до гендеру та рівності, неминуче виникає питання, чи має мистецтво більшу свободу, ніж публічний дискурс, у трактуванні цих тем. Андрій Попов уточнює: «Безсумнівно, тому що мистецтво може пропонувати речі, які в публічному дискурсі не можна сказати або досить важко висловити. Ідея мистецтва, загалом, полягає в тому, щоб похитнути з фундаменту соціальні будівлі, громадські будівлі, упередження, кліше, стереотипи тощо. Я твердо переконаний, що на даний момент надзвичайно важливо, щоб існували дискусії та позиції художників і художниць, які б давали холодний душ публічному дискурсу та загальній течії. І це відбувається у виставці «Why We Should All Be Feminists» /«Чому ми всі повинні бути феміністками/феміністами». Наразі публічна дискусія дуже загострюється навколо різних політичних і соціальних тем і часто загублюється в безплідних суперечках. Часто ми вже не дуже чітко розуміємо, що саме ми захищаємо і що саме ми заперечуємо. Я вважаю, що мистецтво має цю силу і навіть цей обов’язок — потягнути нас за рукав і повернути на правильний шлях. Тому мені дуже сподобалася ідея цього проєкту, бо він дозволяє нам говорити про важливі речі та порушувати важливі теми».
