Румунка слідами Нансена
Багатонаціональна експедиція з дослідження полярних регіонів прибула до Арктики на судні «Поларштерн» («Полярна зірка») — судні-лабіринті, наповненому каютами для екіпажу та різноманітно обладнаними дослідницькими лабораторіями.
Ана-Марія Кононовіч і Христина Штірбець, 24.03.2026, 08:59
Багатонаціональна експедиція з дослідження полярних регіонів дійшла до Арктики на судні «Поларштерн» («Полярна зірка») — судні-лабіринті, наповненому каютами для екіпажу та різноманітно обладнаними дослідницькими лабораторіями. Під час експедицій метеорологи, біологи, фізики та океанографи мешкають у каютах з двоярусними ліжками, по три особи в каюті.
Експедиція «Моsaic», так вона називалася, поставила собі за мету вивчити кліматичні зміни — тему, яка стає дедалі актуальнішою, як підтвердила Адела Думітрашку, румунка родом із Брашова, яка оселилася у Швеції та яка ввійшла до складу команди дослідників: «Є зміни, які ми бачимо на власні очі, а також ті, що аналізуються і підтверджуються даними, зібраними під час цієї експедиції. Але тепер питання полягало в тому, чи готові ми як суспільство, як людство, до цих змін, адже вони вплинуть на всі прибережні зони по всьому світу, більшою чи меншою мірою. І наше суспільство, наші міста знаходяться в прибережних зонах».
Океанограф, геофізик та інженер-дослідник Адела Думітрашку вивчає морський лід та вплив кліматичних змін на його товщину й структуру. У експедиції Mosaic дослідники вирушили слідами Нансена, але користуючись набагато більш досконалими технологіями: «Експедиція «Моsaic» була найбільшою полярною експедицією, організованою з кінця 1800-х років. Нансен був не лише полярним дослідником. Наприкінці 1800-х усі дослідники хотіли підкорити Північний полюс, Південний полюс, встановити десь прапор. Але Нансен був насамперед науковцем, і його ідея полягала в тому, щоб заморозити своє судно «Фрам»; він мав уявлення про те, як рухаються морські течії на Північному полюсі, і його ідея була такою: ми доставляємо судно в конкретну точку біля берегів Сибіру, судно замерзне і буде дрейфувати разом з льодом, а через кілька років вийде з льоду, і ми дізнаємося, чи справді течії рухаються з такою швидкістю. Він також вивчав клімат і одночасно брав проби льоду та води. Коли Нансен побував на Північному полюсі наприкінці 1800-х років, товщина льоду становила 5 метрів, тому пробити такий товстий лід було практично неможливо. Ніхто більше не бував на Північному полюсі взимку, лише влітку туди ходять криголами, які можуть пробити лід, оскільки він тонший. Але клімат змінився, лід вже не такий товстий, і тоді Інститут Альфреда Вегенера з Німеччини вирішив у певній мірі повторити експедицію Нансена і заморозити судно десь поблизу тієї ж зони, де Нансен заморозив своє судно, біля берегів Сибіру, і дрейфувати з льодом протягом року. Отже, ми розрахували, що цього разу нам знадобиться рік, щоб дрейфувати з льодом і дістатися протоки Фрам. Насправді це зайняло менше року, а саме близько дев’яти місяців, оскільки лід повністю змінився, і досі не було жодних досліджень. Теоретично ми можемо уявити, як виглядає зима на Північному полюсі, але ми хочемо збирати дані на місці, а не екстраполювати ті, що маємо за літо, і для цього потрібні команди, які б постійно перебували на льоду».
Метою місії було вивчення кліматичних моделей, щоб зрозуміти, як зміниться клімат у майбутньому. Адела Думітрашку додала: «Ідея полягала в тому, щоб дослідити весь стовп, від дна океану до стратосфери. І для цього потрібно багато різних команд. Ми говоримо про океанографію, фізику льоду, біохімію, атмосферні науки. Нас було 600 дослідників, і 20 країн зробили фінансовий внесок у цю велику експедицію. Швеція надала не тільки фінансову, а й логістичну підтримку, адже у нас є криголами. Наша мета в цій річній експедиції полягала в тому, щоб бути там, коли утворюється лід, зазвичай у вересні, коли починається повторне замерзання, це кінець літа. На Північному полюсі починається осінь і відбувається повторне замерзання, і тоді ті гази, які ми вивчаємо, блокуються в льоді, що утворюється. Наша мета полягала в тому, щоб бути там від початку експедиції до настання весни на Північному полюсі, коли знову з’являється світло, лід починає трохи танути, а гази, які є дуже летючими, одразу потрапляють в атмосферу. Отже, ми втрачаємо їх із льоду».
Серед тривожних спостережень, які й сьогодні дають привід для роздумів, Адела Думітрашку відмітила: «Лід став набагато тоншим, він дуже змінився, це впливає на атмосферу, адже коли лід ламається, утворюються так звані «чорні простори». Тоді вода океану, яка вже не відбиває стільки, скільки мала б, впливає на атмосферу, стратосферу. І, звісно, коли ми говоримо про океан, бачимо, що температура змінилася, потеплішала, невелике потепління, на півградуса. Оскільки один градус — це вже величезне потепління, коли ми говоримо про воду океану, ми бачимо нові види, які мігрують. Звісно, коли змінюється температура води, приходять або відходять різні види».
Економія, переробка, повторне використання, але особливо усвідомлення — це єдині можливості для виживання людства.