Публічні виступи та самопізнання
Питання «Хто ти був до того, як тобі сказали, ким ти повинен бути?» стало відправною точкою для ініціативи Театру Simplu, яка допомагає людям віднайти власний голос через акторську майстерність і публічні виступи.
Ана-Марія Кононовіч і Василь Каптару, 10.03.2026, 08:13
«Хто ти був до того, як тобі сказали, ким ти повинен бути?» — це одне з питань кампанії, започаткованої Театром Simplu під девізом «Ми досягли успіху!». Окрім курсів акторської майстерності, тут організовують семінари з публічних виступів, або «публічного мовлення», які проводить засновниця театру, актриса Аліс Ніколає.
Ми запитали Аліс Ніколає, звідки виникла ідея та чому важливо відвідувати курси публічних виступів:
«Ідея з’явилася ще у 2011 році, коли я щойно закінчила магістратуру з акторської майстерності класичного театру. Я помітила, що люди з чудовими ідеями часто потребують навичок контролювати свої емоції, щоб виступати перед публікою. Мій викладач Раду Габріель в останній день курсів сказав: “У мене є хороша новина і не дуже хороша: хороша – ви дуже талановиті, а не дуже хороша – вас багато, і кожен має знайти своє покликання.”
Я зрозуміла, що акторська майстерність зробила зі мною диво: вона навчила мене керувати емоціями та ділитися цим з іншими. З хвилюванням, не знаючи точно, що мене чекає, восени того року я створила першу групу. Я поширила новину по країні, зібрала людей, які прагнули навчитися і зробила перший крок, адже акторська майстерність походить від слова “діяти”. Завдяки дії та наполегливості з того часу я регулярно створюю нові групи. Ось уже 15 років наша історія розширюється: ми викладаємо акторську майстерність і ставимо п’єси. Але все почалося саме звідти».
Наша співрозмовниця, здається, знайшла своє покликання, а одним із відчутних результатів є створення платформи, де люди можуть знайти себе і вільно висловлюватися:
«Не знаю, скільки з нас задоволені тим, що виконали певну кількість завдань, але справжнє задоволення приходить, коли наші слова впливають на життя інших, коли те, що ми говоримо, доходить до тих, на кого ми націлені. Людина, яка вміє чітко донести своє повідомлення і впливати на оточення, має шанс жити краще і щасливіше. Ми раді, що можемо наблизити акторську майстерність до людей – це мистецтво, яке змінює життя, не лише в публічних виступах чи управлінні емоціями, але й у зв’язку з собою та самопізнанні. Це дійсно надихає і приносить радість. Якщо люди відчувають бажання спробувати, нехай роблять це!»
Джордже Грігореску, учасник курсів публічних виступів Театру Simplu, завжди цікавився особистісним розвитком. Він розповів, що після занять танго в період з 2011 по 2016 рік, під час яких усвідомив: танець — це як життя, приєднавшись до курсів Аліси Нікола, відкрив для себе важливість вразливості в усьому, що робить.
«Як і з будь-якою іншою можливістю, яка траплялася мені до цього моменту, я вирішив спробувати. Справа з публічним мовленням почалася більше з цікавості, ніж із бажання вміти виступати на публіці. Кажуть, що публічні виступи — другий найбільший страх людини після стоматолога. Ми вивчаємо теорію, вчимося структурувати промову, контролювати емоції, підтримувати зоровий контакт, ставити закриті запитання, повторювати ключові слова, а потім настає справжнє випробування: виступити протягом п’яти хвилин перед аудиторією.
Це була немала аудиторія: близько 50 осіб у конференц-залі в Бухаресті. Нас було шість колег, які виступили. Я трохи нервував, але після повторення структури промови та отримання зворотного зв’язку від нашої наставниці – Аліс Ніколає, яка була не лише технічним, а й емоційним наставником, ми успішно подолали випробування. Мені здалося, що кожен із нас зміг подолати страх публічних виступів».
Захід з публічних виступів також проходив під гаслом «Ми досягли успіху!», адже кожен учасник відчув свій прогрес. Джордже Грігореску поділився деталями:
«Теми обирав кожен із нас і під час курсу деякі змінили свої теми — це була вільна дискусія, де кожен говорив переважно з особистого досвіду. Курс складався з восьми сесій по дві з половиною години, і кожна сесія мала окрему тему, охоплюючи різні аспекти: структуру промови, контроль емоцій, подачу інформації.
Особливо мені запам’ятався один момент: якщо ти не знаєш, що буде далі, це не проблема, адже слухачі не читали твою промову заздалегідь. Мене вразило, що просту паузу можна використати, щоб виправити ситуацію. Ти можеш втратити логічний хід думок або почути відволікаючий шум у залі – але це не зруйнує виступ».
Джордже Грігореску розповів, що відкрив для себе дещо несподіване під час цього процесу:
«Гадаю, найважливіший урок, який я виніс, — це необхідність бути вразливим і дозволити собі поділитися частиною власного досвіду. Бути людиною, яка з’єднується зі своїми емоціями, відчуває їх і водночас говорить з цього місця. Люди відчувають, коли ти не вразливий. Чим більш людяною є твоя промова, тим сильніший її вплив».
Цей заклик до автентичності особливо важливий у складні часи, які ми переживаємо.
