“Новий рік, який так і не настав”, фільм-переможець на церемонії вручення премії Ґопо
19-та церемонія вручення премій Ґопо відзначила досягнення румунського кінематографа за минулий рік. Головною подією вечора стала перемога фільму «Новий рік, який так і не настав»
Коріна Сабеу і Аліна Околот, 17.05.2025, 07:24
19-та церемонія вручення премій Ґопо відзначила досягнення румунського кінематографа за минулий рік. Головною подією вечора стала перемога фільму «Новий рік, який так і не настав», створеного сценаристом, режисером і продюсером Богданом Мурешану. Стрічка здобула нагороду за найкращий фільм за підсумками голосування, в якому взяли участь понад 800 професіоналів кіноіндустрії. Окрім цього, кінокартина отримала ще 9 нагород, серед яких: премія за «Найкращу жіночу роль», яку здобула Ніколета Гинку, премія за «Найкращу чоловічу роль», яку отримав Адріан Венчіке, а також нагороди за «Найкращу режисуру», «Найкращий сценарій» і «Найкращий дебютний фільм», що дісталися Богдану Мурешану. Юлія та Віктор Фуліча отримали премію за найкращі декорації. «Новий рік, який так і не настав» також був відзначений у категоріях: «Найкращий монтаж» (Ваня Ковачевич та Мірча Лекетуш), «Найкращий звук» (Себастьян Жемлі), «Найкращий грим» та «Найкраща зачіска» (Юлія Рошану та Домніка Бодоган).
Трагікомедія Богдана Мурешану розповідає про долі шести персонажів, які перетинаються в період падіння комунізму. Це люди, які шукають нормальність і сенс у світі, сповненому страху й абсурду. Ми поспілкувалися з Богданом Мурешану про його потребу повернутися до подій Революції грудня 1989 року. «Передусім я обрав цю історію тому, що сам трохи пожив у той період і він залишив у моїй пам’яті глибокий слід. По-друге, тому що моя родина дуже сильно постраждала від комунізму. Я не хочу надто заглиблюватися в біографічні подробиці, але і мої дідусі, і бабуся, і батько зазнали утисків. Ще одна причина, чому я обрав саме цю історію, — це те, що ввечері 20 грудня 1989 року я разом із мамою був на площі Університету. Під час Революції мені було 15 років і мама взяла мене та мою сестру із собою — ми були там, на Університетській площі, де зібралося дуже багато людей. Це було неймовірно, я ніколи не забуду ту мить. Було темно і тиша навколо — море людей, десятки тисяч, які ось-ось мали вибухнути. І є ще дещо: я вважаю, що через 35 років після Революції ми можемо дозволити собі знімати такі фільми, які трохи відсторонені, з чорним гумором, близькі до трагікомедії, що можуть викликати різноманітні емоції. На таку обговорювану тему, як Революція 1989 року, я хотів зробити щось нове, запропонувати свій особистий погляд на події.»
У фільмі «Новий рік, який так і не настав» ми знову зустрічаємо актрису Емілію Добрін, яка виконує роль Маргарети Дінке. Її будинок, розташований у районі Уранус, мав бути знесений для будівництва нового житлового комплексу. Це, насправді, один із останніх будинків, що залишилися недемонтованими і Маргарета мусить покинути свою оселю за дуже короткий час до Революції.
Емілія Добрін розповіла нам про співпрацю з режисером Богданом Мурешану та про свою роль у фільмі. «Я знала подібні драматичні історії людей, яких без попередження виселяли з будинків. Це були і літні люди, і сім’ї – всі вони були змушені покидати свої домівки та переїжджати туди, куди вказували комуністи при владі. Все життя Маргарети було пов’язане з цим будинком, вона жила там із родиною, з дітьми, там у неї було все, і вона не могла уявити, як це раптом переїжджати в «коробку сірників», викинуту десь на околиці Бухареста. Для мене це була болісна зустріч з тими часами, але одночасно це була й свого роду екзорцистська процедура, бо я на власному досвіді пережила той складний етап в історії Румунії.»
«Новий рік, який так і не настав» приніс Андрею Міеркуре його першу головну роль у повнометражному фільмі. Лауренціу Сілвестру, персонаж, якого він виконує, — це молодий чоловік, який намагається врятуватися з тоталітарного режиму, вибираючи нелегальний перехід через кордон. Ми поспілкувалися з Андреєм Міеркуре про виклики, пов’язані з цією роллю. «Не переживши комуністичний період, я шукав різні джерела для документування, розпитував рідних, друзів, яким був той час. І мені розповідали чимало історій з того періоду. Звісно, я дивився документальні фільми, читав книги і слухав музику того часу, оскільки це допомогло мені встановити зв’язок. І, на мою думку, найбільше в створенні цього персонажа мені допомогло те, що я намагався зблизитись з Лауренціу та подружитись з ним. Я намагався зрозуміти, які його найбільші розчарування та бажання, які потреби він має і хоче вирішити. Я також усвідомлював, що молодість та ентузіазм можуть підштовхнути його до досить нерозважливого вчинку. Якось я привніс частину себе до Лауренціу, особливо певний тип невпевненості, сумніви щодо рішення, яке він прийняв.»
Повнометражний фільм «Новий рік, який так і не настав», написаний і створений Богданом Мурешану, нещодавно вийшов у кінотеатрах Франції та Бельгії, після того як кінематографічний караван, присвячений просуванню фільму, відвідав кілька міст Румунії.
