Сторіччя Національної Селянської Християнсько-Демократичної партії
Національна Cелянська Партія була однією з найважливіших партій Румунії, з лав якої вийшла ціла плеяда політиків найвищого рівня.
Стеліу Ламбру і Христина Штірбець, 26.10.2026, 08:47
Національна Cелянська Партія була однією з найважливіших партій Румунії, з лав якої вийшла ціла плеяда політиків найвищого рівня. Насамперед це були двоє лідерів — Іон Міхалаке та Юліу Манію. Національна селянська партія була єдиною партією в румунській політиці з двоглавим керівництвом, яке функціонувало бездоганно. Іншими видатними діячами партії були Александру Вайда-Воєвод, Арманд Келінеску, Іліє Лазер, Ніколае Карандіно — у період до 1947 року, а після 1989 року — Корнеліу Копосу, Іон Діаконеску та Габріель Цепеля. За 100 років свого існування Національна Cелянська Партія двічі очолювала Румунію: вперше — у 1928–1933 роках, у період Великої економічної кризи, а вдруге — у 1996–2000 роках.
Національна Cелянська Партія була створена 10 жовтня 1926 року, а її пресовим органом стала газета «Дрептатя». Тоді дві партії зі сільською виборчою базою об’єдналися в одну — Селянську Партію Старої Румунії, очолювану вчителем Іоном Міхалаке, та Румунську Національну Партію з Трансільванії, Крішани, Марамуреша та Банату, очолювану адвокатом Юліу Маніу. Обидві партії дотримувалися аграрних доктрин і розташовувалися ліворуч на політичному спектрі. Румуни зі Старого Королівства та румуни з Трансільванії, Крішани, Марамуреша та Банату переважно становили сільське населення, тому їхня виборча підтримка зростала, особливо після запровадження загального виборчого права у 1918 році.
Історик Флорін Мюллер, професор Бухарестського університету, розповів про інтелектуальні джерела Селянської Партії, очолюваної Іоном Міхалаке, яка стала «регацянською» складовою майбутньої Національної Селянської Партії: «Лівий фланг румунського політичного життя займає Селянська Партія, заснована в 1918 році. Вона формує свою лівоцентристську ідеологію, насамперед під впливом свого лідера, Іона Міхалаке. Цікаво, що, хоча Міхалаке не мав вищої освіти, він був справжнім інтелектуалом, сформованим передусім завдяки читанням, пов’язаним із популізмом та селянським рухом. Він був інтелектуалом, який дуже добре знав праці Константіна Стере про взаємозв’язок між соціал-демократією та народництвом. Він дуже добре знав журнал «Viața Românească» (Румунське життя) та читав політичні статті з цього видання. Він знав політичні статті Ніколае Йорги в газеті «Sămănătorul» (Сіяч) та праці Карла Каутського про аграрне життя та аграрні відносини».
«Трансільванською» складовою Національної Селянської Партії була Національна Румунська Партія — партія, заснована у 1869 році, що мала давні традиції боротьби за національні права румунів в Австро-Угорщині. Флорін Мюллер уточнює: «Національна Румунська Партія з Трансільванії інтегрується у румунське політичне життя в надзвичайно дивний і проблематичний спосіб. У тому сенсі, що, насамперед Юліу Маніу, дуже рішуче виступав проти втручання Національно-Ліберальної Партії у справи Трансільванії. Боротьба проти ліберального режиму, боротьба проти олігархії та плутократії — як називали ліберальний режим — не могла бути успішною без об’єднання сил політичної опозиції. І Юліу Маніу, і Іон Міхалаке мали запропонувати формулу, політичний проєкт опору проти того, що вони на той час називали ліберальною олігархією».
Національна Селянська Партія вперше перебувала при владі в період з 1928 по 1933 рік. Насправді було два коротких уряди: у 1928–1931 та 1932–1933 роках. Прем’єр-міністрами були Юліу Маніу, Георге Міронеску та Александру Вайда-Воєвод, які намагалися стабілізувати економіку, що переживала серйозну світову кризу. З 1938 року для Національної Селянської Партії настав важкий період, коли королівська диктатура Кароля II заборонила всі політичні партії. А диктатура Іона Антонеску під час Другої Світової Війни зберегла заборону на діяльність політичних партій.
Після війни, коли партії відновили свою діяльність, для Національної Селянської Партії настане другий темний період. Комуністичний уряд, нав’язаний Радянським Союзом, розпочне масштабну кампанію з дискредитації колишніх партій, арешту їхніх лідерів та переслідування членів та прихильників. Приводом для арешту лідерів селянської партії стала так звана «втеча з Темедау». Ліа Лазар Герасім, дочка Іліє Лазера, згадувала цей епізод так, як розповів їй батько після виходу з в’язниці. Центр усної історії Румунського товариства радіомовлення записав інтерв’ю з нею у 1994 році: «Ось що розповів тато, коли повернувся з в’язниці: їм сказали, що буде літак із кількома місцями. Ми розлучилися ввечері 13 липня, коли приїхав і забрав його водій, про якого тато пізніше розповів мені, що той був його слідчим, отже, це був співробітник «Секурітаті». Зрозуміло, що це була пастка «Секурітаті». Ми розлучилися з великим хвилюванням, молячись Богу, щоб ми ще побачилися. Наступного дня до нас додому, у двері, постукала «Секурітате». Вони увійшли, щоб провести обшук. Мама і я були спокійні, переконані, що тато та інші вже поїхали.»
Потім настав 42-річний період заборони, переслідувань та нелегальної діяльності. Юліу Маніу та Іон Міхалаке, лідери партії, померли у в’язницях, а інших керівників та активістів було ув’язнено. У 1987 році Корнеліу Копосу, лідер партії після 1989 року, таємно відновив партію та перетворив її на Християнсько-Демократичну. У грудні 1989 року, через кілька днів після падіння комуністичного режиму Ніколає Чаушеску, група колишніх членів легально відновила партію.
У період з 1996 по 2000 рік коаліція на чолі з Національною Селянською Християнсько-Демократичною партією прийшла до влади в дуже складний для Румунії економічний період. Наслідки того правління призвели до падіння популярності партії, і сьогодні вона не відіграє жодної ролі в політичному житті Румунії.
