Фотовиставка Драгоша Лумпана «Останнє кочування»
На початку весни в Музеї румунського селянина у Бухаресті відкрилася незвичайна фотовиставка під сугестивною назвою «Останнє кочування». Фотограф Д.Лумпан вирішив представити публіці з допомогою зображень аспекти світу, відокремленого від наших часів.
Василь Каптару, 29.04.2012, 17:54
На початку весни в Музеї румунського селянина у Бухаресті відкрилася незвичайна фотовиставка під сугестивною назвою «Останнє кочування». Фотограф Драгош Лумпан вирішив представити публіці з допомогою зображень аспекти світу, відокремленого від часу, в якому ми живемо, і який, здається, потроху і непомітно для нас згасає. Світ вівчарів, які щороку гонять свої отари між рівнинами та горами, захоплює своєю простотою та автентичністю, що є протилежністю повсякденного пейзажу. Виставка Драгоша Лумпана є проектом, що намагається представити не всім доступний стиль життя, а не науковий підхід, який розмістив би явище кочування в холодні шаблони польового дослідженя.
Драгош Лумпан розпочав проект, присвячений кочуванню, в 2007 році, коли, побачивши сліди овечої отари з автомобіля чи поїзда, захотів спробувати стиль життя вівчарів. Спочатку він приєднався до однієї сім’ї кочових вівчарів і прожив там 2 роки. Нещодавно вівчарі, поряд з якими жив і подорожував фотограф, вирішили відмовитися від кочування. Послухаймо Драгоша Лумпана: «Звідси походить і назва проекту «Останнє кочування». Звичайно, ще є вівчарі, які кочують, але є тенденція зникнення цього явища, можливо, це звучить жорстоко… Деякі країни намагаються підтримати кочування і в таких випадках, можливо, воно не зникне так швидко. Виставка в Музеї румунського селянина містить десять великих і 340 невеликих фотографій, а також два дуже коротких уривки фільму, які, сподіваюсь, викличуть інтерес до фільму, котрий, сподіваюсь, буде готовий через декілька місяців. А ще є I-Pad, на якому можна побачити більше фотографій, майже тисячу, це свого роду зошит з начерками, де є й скожі фотографії для тих, хто має терпіння і хоче побачити більше. А ще є декілька панно, де описано дорогу, яку мені довелося пройти, щоб дістатися вівчарів. Це ще робочий проект, як і фільм, над яким я ще працюю.»
Шлях, який подолав Драгош Лумпан поруч з вівчарями, простягнувся за кордони Румунії. Впродовж п’яти років вони подолали 40 тисяч кілометрів по різних країнах, таких як Албанія, Греція, Італія, Великобританія та Туреччина. Ті 100 тисяч фотографій, 70 годин знятого матеріалу та 100 годин аудіозаписів є результатом частково завершеного проекту «Останнє кочування». Про те, як прийняла публіка виставку в Музеї румунського селянина, розповідає Драгош Лумпан: «На вернісажі було неочікувано багато людей, я цьому дуже зрадів і, звичайно ж, цьому зраділи й ті, хто допоміг мені у цьому проекті. Статистично кажучи, ця виставка має досить багато відвідувачів. Від тих, хто висловив свою думку, я почув дуже гарні слова і, сподіваюсь, щирі. Я говорив з одним викладачем Агрономічного факультету, який був дещо незадоволений тим, що не було наукової критики. Але це ж візуальний проект і я хотів розповісти про світ на межі зникнення та його атмосферу. Звичайно ж, є речі, які я й не мрію охопити, так що я прошу пробачення перед всіма, кого зачепить те, що я не представив достатньо наукових даних. Звичайно, ті 340 надрукованих фотографій невеликого розміру і декому це може видатися незвичним для фотовиставки. Я навмисно зробив так для тих, хто має бажання увійти у світ, який я не в стані описати декількома фотографіями. Я вибрав варіант, який пропонує відвідувачеві нагнутися, мати трішки терпіння побачити, що там, і таким чином відчути хоч трішки атмосферу кожної фотографії.»
Історик та археолог Тіберіу Васілеску, говорячи про цей проект, зазначив, що «зображення, охоплені Драгошем Лумпаном, пропонують візуальне вимірювання, про що з археологічної точки зору можна лише смутно здогадуватися». (Моніка Кьорпек, Людмила Дорош; Фото: Драгош Лумпан)
