Замок Борнемісса з населеного пункту Гургіу
Сьогодні запрошую вам у населений пункт Гургіу, в Мурешському повіті (центральна Румунія), в центрі якого відвідаємо замок родини Борнемісса.
Христина Манта, 23.06.2013, 01:00
Маєток Гургіулуй був одним з найбільших і найзначущих королівських маєтків середньовічної Трансільванії XIV-XV ст., він належавши, як правило, трансільванському принцу чи керівнику секлерів. У центрі цього маєтку, що складався з більш ніж 20 сіл, був замок Гургіулуй, вперше засвідчений в документах від 1358 року, але, цілком ймовірно, що він був зведений у період королів династії Арпадів. Документи XIV-XV ст. зберегли імена декількох власників цього замку. З них дізнаємося, так само, що якщо та ж сама людина обіймала функції господаря Трансілванії та керівника секлерів, то замок Гургіулуй належав заступнику керівника секлерів, який був і адміністратором замку.
Крім того, важливість цього укріпленого замку підкреслена деякими історичними подіями: наприклад, в 1366 році під час свого візиту до секлерського краю король Луї Анжуйський (1342-1382 рр.) провів декілька днів у цьому замку. Вперше маєток був подарований всередині XV століття, коли в 1453 році король Владислав V (1452-1457 рр.) подарував його принцу Янку Хунедоарському. У роки після Мохачської битви, замок Гургіулуй належав королю Іоану Заполью, який подарував його своєї дружині Ісабеллі Ягелонській.
У часи правління князя Георгія Ракоці І проходить масштабний процес укріплення головних фортець країни, в тому числі замку Гургіулуй, де 1639 року розпочалося будівництво монументального бастіону з баштовими надбудовами італійського типу, щоб протистояти нападам з пагорбів, розташованих північніше замку. Бастіон був спроектований Габріелем Халлером, одним із небагатьох представників трансільванської знатті, який під час його мандрів по Західній Європі, дізнався й секрети військової архітектури. Початки історії замку з Гургіу ідентифікуємо під час правління князя Георгія Ракоці I. Полювання було одним з основних його занять, він часто брав участь в партіях полювання в Гургіу. Для створення більш комфортних умов для мисливців, він вирішив побудувати особняк у підніжжі Горба замку.
Після періоду невизначеності на початку XVІІІ століття, власниками маєтку Гургіулуй стають у 1717 році члени родини Борнеміса. Дворян секлерського походження Іон Борнеміса користується місцем яке займає Трансільванія у Габсбурзькій імперії, і за допомогою його віденських знайомих обіймає важливі політичні посади в Трансільванії, ставши віце-канцлером Трансільванії. Завдяки цьому йому вдається отримати і деякі важливі маєтки в регіоні. Серед найбільш важливих – замок Гургіулуй.
Події 1848 року зіграли важливу роль у житті замку. 8 листопада того ж року кріпаки обложили його, знищили всі меблі та нерухомість, залишивши замок навіть без вікон і дверей. Після революції 1848 року, сімя Борнеміса ремонтує будівлі, зруйновані під час революційних подій. Ансамбль фортеці Борнеміса в Гургіу знаходиться в центрі цієї місцевості, межує на півдні з національною дорогою, що курсує з міста Регін до села Годак. Цьому ансамблю належить і дендрарій.
Тому що з 1893 року у замку функціонувала безперервно школа лісового господарства, дендрарії з Гургіу є одним з найкраще збережених історичних парків Трансільванії, якому вдалося вижити несприятливим умовам з середини минулого століття, коли історичні парки Трансільванії зазнали ряд витрат. Після періоду, коли маєток був зданий в оренду різним особам, на початку 1880-х років замок і належні йому будівлі були відремонтовані для перетворення ансамблю на мисливський замок австрійського принца наслідника Рудольфа. Під час цих робіт, сарай двору був перетворений в 1882 році на гостьовий будинок. Серед гостей принца в Гургіу числився і Принц Едуард, який у 1902 році став королем Едуардом VII Сполученого Королівства. Після самогубства принца, з 1893 року в будівлях замку відкрили школу лісівного господарства.
Важливий аспект історії цього маєтку відноситься до внутрішнього оздоблення каплиці фресками, що стало можливим відразу ж після її будівництва в 1730 році. Серед ремонтних робіт проведених у ХХ столітті, найбільш важливою була та з 1966 року, за проектом архітектора Керестеша Дьюли.