Колишня колонія Аргамум на південному сході країни
На румунському узбережжі Чорного моря, в середині VII століття до нашої ери, з'явилися грецькі колонії, супутники давньогрецьких полісів. Одним з таких супутників був Аргамум або Оргаме, в інших джерелах він носив назву Аргамон
Христина Манта, 07.04.2019, 01:30
На румунському
узбережжі Чорного моря, в середині VII століття до нашої ери, з’явилися грецькі колонії,
супутники давньогрецьких полісів. Одним з таких супутників був Аргамум або
Оргаме, в інших джерелах він носив назву Аргамон. Розташований на місці
злиття озер Разім і Головіца, Аргамум був заснований грецькими колоністами з
Малої Азії, назва їхнього рідного міста не будучи відома. Після тривалого
розквіту як порт колишньої затоки Чорного моря, Аргамум був окупований Римською
імперією у І ст. н.е., коли Рим зміцнив свою присутність в регіоні
Нижнього Дунаю.
Руїни
стародавнього міста виявив історик і археолог Васіле Пирван в 1916 році.
Територію археологічної експедиції складають приблизно 100 гектарів, на більшій
частині розкопки ще тільки попереду, розкриті поки руїни кріпосницьких стін, одні
ворота, кілька вулиць, палеохристиянські базиліки і земляні
вали. Колись жвавий древній Аргамум перетворився на безлюдне, дике місце. Туристичний
гід Штефан Костантін допоможе туристам, які зважилися
відправитися туди, зрозуміти що ж саме вони бачать. Костантін розповідає, що
греки, які заснували колонію, прибули на північ Чорного моря трохи пізніше, ніж
на захід, схід або південь: Тільки в VII столітті до нашої ери греки наважилися дослідити
Чорне море, очевидно, їх цікавила торгівля, адже соціальний тиск в грецьких
полісах був досить високим. Їм потрібні були нові ринки, нові простори,
ймовірно, вони прибули сюди і заснували свою першу велику колонію на узбережжі
Чорного моря. І найістотнішим аргументом цього є невеличкий курган,
давньогрецьке місце поховання через спалення, унікальне для Балкан і чорноморського
басейну. Це місце поховання було настільки важливим для жителів міста, що
навколо нього виник культ героя, що тривав близько 400 років. Усі археологічні
джерела, зібрані на археологічних розкопках, показують, що гробниця датується
десь другою половиною VII
століття д.н.е., що збігається з періодом заснування самої колонії. Тут був похований настільки важливий персонаж, що археологи прийшли до висновку, що саме він
очолював колонію.
Штефан Костантін
розповідає, що одна зі скель Аргамума, яка сьогодні виглядає не такою високою, займала
важливе місце в топографії античного міста: Скеля ця згадується в єдиному
написаному джерелі, в якому один з римських географів II століття н. е. згадує про
неї, називаючи її «Терон Акрон. Акрон – це набережна. Зі
словника давньогрецької мови я спробував перекласти слово терон. Виявив
два варіанти: пташине пір’я, що мало б означати Мис
пір’я, і «портик» або «перистиль», місце з колонами. Жоден з варіантів не
підходить, тому що археологи виявили, що чисельність населення в цьому
населеному пункті в II столітті була невелика, протягом одного-двох поколінь
він був майже покинутий. Якщо люди покинули місцевість то ані колонади, ані
пера більше не були актуальними.
Археологи вважають, що і географія місцевості була іншою.
Детальніше про це розповідає Штефан Костантін: У античній добі тут була затока
Чорного моря, греки називали її Хальміріс (Halmyris), тобто солонувата вода, а маршрут
для судноплавства був там, де зараз розташована протока Гура Портіцей. Саме тут
був головний доступ до затоки. Тут був ще острів з маленьким храмом, де знаходився
військовий контрольний пункт. З озера Разім можна було увійти в Дунай через
другорядний рукав, це нинішній канал Дунавець, з виходом поруч із селом Мурігьол,
в давнину це було місто Хальміріс, яке отримало свою назву від сусіднього
острова. У римський період місто Хальміріс було більш важливим ніж
Аргамум, тому що воно було базою римського прикордонного військового
флоту.
Від архаїчного
періоду збереглися некрополь, сліди домівок в східній частині біля набережної та
печі ремісників для випалювання кераміки, а V століттям до нашої ери датується сегмент кріпосної
стіни, будівлі і ще кілька печей, розташованих поруч з гробницями в курганах. Залишки
наступних пізньо-елліністичних і ранньо-римських епох можна відстежити за
стінами міста. В якості будівельного матеріалу мешканці Аргамума використовували
деревину. Оцінюється, що у період максимального розквіту населеного пункту, у IV-V ст. н.е., в Аргамумі проживали
десять тисяч людей, багаті всередині фортеці, а бідні – за її стінами.
Штефан
Костантін каже, що Аргамум був знищений під час нападу кочовиків на римський
кордон на Дунаї в VII
столітті нашої ери: Фортеця була остаточно зруйнована близько 665 року
н.е.. Всю Малу Скіфію, нинішню Добруджу, знищила хвиля кочових народів, в
результаті домовленості між болгарами та аварами. Багато поселень більше не
повернулися до життя, лише кілька з них відновилися, це сьогоднішні Тулча,
Констанца, Мангалія, а прикордонні населені пункти, такі як Аргамум, ні.
