Найдавніша середньовічна церква в Румунії – Ротонда з Джоаджу

Менш відома туристам, навіть тим, хто часто відвідує бальнеологічний курорт Джоаджу Бей, Церква Ротонда вражає своєю дивною формою та давністю.

Христина Манта, 07.07.2019, 08:17

Менш відома
туристам, навіть тим, хто часто відвідує бальнеологічний курорт Джоаджу Бей,
Церква Ротонда вражає своєю дивною формою та давністю. За словами істориків, церква,
що була побудована в XI
– XII ст., за часів угорського короля Ладислауса I, вважається найстарішою
середньовічною церквою в країні. Легенда розповідає, що церква з товстими
стінами римської цегли та річкового каменю була збудована хрестоносцями, які повернулися
з Єрусалиму римською дорогою, що перетинає долину ріки Джоаджіу.

Вузькі та
симетричні вікна приховують, однак, таємницю. Раз на рік, в день святого Іоанна
Єрусалимського, промінь сонячного світла проходить крізь два вікна, що ідеально
вирівняні в стіні, і освітлює місце на церковному дворі, де тевтонські лицарі
закопали скарб. Скарб «Ротонди» не був знайдений, але археологи, які
досліджували цей пам’ятник протягом десятиліття, виявили некрополь.

Перші
археологічні дослідження, проведені в Ротонді, після Грудневої революції 1989
року, розпочалися навесні 1993 року. З огляду на важливість та давність виявлених
доказів у периметрі двору церкви та парафіяльного будинку, починаючи з 1994 р.,
дослідження стали систематичними. За титул найдавнішої середньовічної церкви в
Румунії також борються три інші церкви в районі Хацег. Вік церкви Ротонда був
підтверджений археологічними розкопками, які виявили близько 200 могил, одна з
них маючи тисячолітню давність. Першими власниками Ротонди були дворяни сім’ї Акош з Джоаджу, а результати археологічних розкопок
виявили, що всередині церкви були поховані діти, а дорослі на
дворі. Ротонда
використовувалася як церква, потім вона була перетворена на каплицю, оскільки в
її сусідстві, три століття по тому, була побудована інша церква.

Ротонда, яка поважає форму
гето-дакських вівтарів – таких як «Ротонда Галерія» в Салоніці, або ж вівтарі на острові Самотраки (Греція) і святиня Сармізегетуза Реджія (Oрештіє) в 1.100 році, можливо, відразу ж після християнської схизми, використовує незвичайний стиль
будівництва, циркулярний, як башта, і трохи подібна на вежу Церкви Гробу Господнього в
Єрусалимі або веж наших православних храмів. На даний момент її можна відвідати лише як музей. Внутрішній
діаметр церкви становить 5,5 м, а довжина (судно та апсида) становить 7,50 м всередині та 9,50 м
назовні.

Будучи включена
до списку історичних пам’яток, ця церква є рідкістю в романській архітектурі
Трансільванії за рахунок циркулярного плану та будівельних матеріалів. Будівля
є єдиною ротондою в країні, яка вистояла протягом часу і яку можна ще
відвідувати. У тому самому дворі, в тіні старих сосен, туристи
відкривають іншу середньовічну церкву, побудовану в XVI столітті. Сусідня
церква була зведена в готичному стилі, з цегли і римських похоронних плит, а
вхідні ворота до місця поклоніння охороняються статуями двох левів. Церква має
20 метрів завдовжки, 10 метрів завширшки, а башта – 20 метрів. І вона є трохи
особливою, тому що башта не має вікон. А римські похоронні плити, що містяться
в стінах церкви, були предметом дослідження фахівців з Оксфордського
університету (Великобританія). Обидві будівлі відкриті для широкої публіки, але
тільки в готичній церкві відправляються богослужіння.

Неподалік від
Джоаджу, археологічні дослідження виявили руїни римського табору Джермісара, сліди
римських лазень, статуї Ескулапа, Гігеї,
Юпітера та Геркулеса, а також частину римської дороги, прокладену кам’яними
плитами, що зв’язувала місто Апулум із столицею провінції Ульпією Траяна Сармізегетуса,
а також із золотодобувними копальнями гір Апусень. Кілька монет, виявлених в
досліджуваному археологами районі, привели до висновку, що цей табір існував з
кінця першого століття до середини третього століття нашої ери.Отже, дорогі друзі, після завоювання Дакії, римляни виявили фортецю,
багату на мінеральні і термальні води, і звели тут римський табір. Загін
XIII-го легіону Джерміна, дислокований в населеному пункті Апулум, викопав у
вапнякових скелях лазню. Відоме навіть ім’я будівельника: Декреціус
Аквіла.

На надписах, виявлених внаслідок
археологічних розкопок, знайдено свідчення римського офіцера, який
дякував Богам та особливо богу Асклепію за воду цієї
лазні, що допомогла йому врятуватися від смерті. Тому лазню відвідували навіть
і губернатори провінції, які, звели Асклепію вівтар. Комплекс термальних вод
був покинутий після того, як самі римляни покинули Дакію, і до Середньовіччя
немає ніякої інформації про нього. В середині XVI століття, в
одному документі вказується, що король Угорщини Іоан Сигізмунд Заполья
побудував тут лазню, яку він часто використовував.