Печера Яломіца
Розташована в самому серці масиву Бучедж (у Південних Карпатах), печера Яломіца манила-приманювала людей з давних-давен.
Христина Манта, 10.02.2013, 01:15
Розташована в самому серці масиву Бучедж (у Південних Карпатах), печера Яломіца манила-приманювала людей з давних-давен. Першими осилилися тут ченці, котрі збудували при вході монастир. Упродовж часу, кількість ченців зросла, а з недавна була зведена й церква в печері. З року в рік, кількість відвідувачів зростає, це особливо віряни, які приходять сюди, щоб помолитися, і туристи, зачаровані ефектиним краєвидом печери. Інформації про цю “кам’яну фортецю” дуже давні, датуються десь 1550-го року.
Рельєф навколо печери різноманітний через вапняки,в яких вода вирила сміливі скульптури. Вздовж басейну Яломіца створилась низка уголовин, такі як: Кеїле Уршілор та басейн Падіна; Кеїле Татару Мік, Кеїле Татарул Маре; басейн Болбоч та Кеїле Зеноага Міке; Кеїле Зеноага Маре, басейн Скропоаса та Кеїле Орзей; басейн Добрешть.
Природні форми всередині печери є результатом дії підземних вод. Крапля за краплею, вода працювала безперервно, створивши низку дивакуватих форм: сталактити, сталагмити, колони та кристалі. Воістину, не віриться, що всі ці дивні фігури, різьблені колони, химерні кристали були створені тільки водою і часом, без участі людини. У печері можна зустріти велику кількість галерей. А річка Яломіца уроджується з двох льодовикових язиків, розташованих між піками Доамней та Букура Думбрава, трохи південніше масиву Ому. Ще з XV–го століття відомо, що сюди прибували самітники.
Між часом, їх кількість зросла і монастир був зведений в XVI–му ст. саме при вході у печеру. Монастир є витвором волоського воєводи Міхні Злого. У 1818 році дерев’яна обитель згоріла, а відновив її священник Георге Іон Балтаг, який збудував поблизу монастиря і декілька келій для монахів.Нова обитель була побудована в 1901-му році єромонахом Єронимом. Церква освячена в 1911-му році, згоріла в 1961-му році, а потім була відреставрована. У 1994-му році почалося будівництво нової церкви, теж при вході у печеру.
Печера простягається на одному рівні завдовжки 480 м, з яких 400 м доступні для туристів, до пункту під назвою “Вівтар”. Печеру перетинає потік. Вхід у печеру, напівеліпсоїдної форми, відкривається на горизонтальну терасу. Біля входу в печеру розташований монастир. Перший зал носить назву «Міхня Воде». До 1924 року, сюди протікала річка печери. У наші дні, струмок потрапляє у підземелля і вливається значно нижче у ріку Яломіца. Наступною є галерея під назвою «Прохід», завдовжки 20 м і завширшки 8 м, у той час як висота коливається від 1,5 до 2 м. Зали «Децебаль» (куполоподібний, з якого відкриваються кілька галерей) та «Св. Марії» взаємоповязані, і мають скромні розміри: завдовжки від 10-30 м і заввижки від 2 до 10 м.
Назва гроти «Св. Марії» походить від схожості одного сталагміту на статую Діви Марії. Найбільшим приміщенням цієї печери є Зал ведмедів. У цьому залі немає води. Там були виявлені численні кістки і навіть скелети печерних ведмедів “Ursus Spelacus Blum”, у тому числі на поверхні, що привело до припущення, що 10.000 років тому це було останнім укриттям печерних ведмедів. Після чергової 40-метрової довгої галереї слідує зал «На роздоріжжі». Печера доступна для публіки до першого приміщення. Тут сталактити розташовані, таким чином, що створюють враження церковного вівтаря.
