Северінська фортеця
На лівому березі Дунаю, навпроти міста Турну Северін (південний-захід), можна побачити руїни середньовічних укріплень. Це Северінська фортеця, де в даний момент проводяться масштабні археологічні розкопки.
Христина Манта, 21.07.2013, 01:57
На лівому березі Дунаю, навпроти міста Турну Северін (південний-захід), можна побачити руїни середньовічних укріплень. Це Северінська фортеця, де в даний момент проводяться масштабні археологічні розкопки. Середньовічна назва фортеці може мати три можливих походжень: латинське, пов’язане з латинським імператором Септимієм Севером, слов’янське, від слова “северный”, та релігійне, повязане зі святим Северіном Норикум, покровителем середньовічної латинської церкви, коли у фортеці проживали католицькі місіонери, прибулі з регіону Верхньої Австрії (Noricum).
Перший документ, на якому зявляється назва Северін, датується 1233 роком. В ньому йдеться про одного северінського боярина якого звали Лука. Розташована в стратегічному місці, на березі Дунаю, фортеця була побудована спочатку із землі та дерева, а у ХІІІ столітті був побудований перший обєкт з камяних блоків. Це був період експансії Угорського королівства, а у 1247 році угорський король Бела IV приводить в фортецю лицарів Іоаннітів, яким доручає звести кам’яну фортецю. Згодом фортецю було розширено, як ми дізналися від Габріела Кречунеску, археолога та заступника директора Повітового музею Залізні Ворота: Ми знали, ще до розпочаття нами розкопок, що фортеця мала дві зовнішні башти на півдні і дві внутрішні вежі на півночі, але наші дослідження виявили й інші стіни. Фортеця мала інші два ряди стін на півночі, де знаходяться і ворота. До розкопок ми не знали де були розташовані ворота фортеці і якими вони були? Ми почали розкопки ззовні, зі сходу, метою нашою було знайти перші ворота фортеці. Цілком можливо, що упродовж часу вхідні ворота до фортеці були розташовані, на певному етапі, на півночі, і пізніше – на сході”.
Для розширення території фортеці була побудована друга стіна, розташована приблизно в 7 метрах від першої будівлі, з трьох сторін, сходу, півночі і заходу, південні стіни будучи зорієнтовані з виглядом на Дунай. Ці будівельні роботи була зроблені у 1420 році, коли територія перебувала під владою угорського короля Сигизмунда Люксембургського і коли головою фортеці був призначений Піппо Спано Оцора. У 1429 році до фортеці прибувають тевтонські лицарі із завданням захистити її. Пять років потому, господар Волощини, Влад Дракул (батько Влада Цепеша), завойовує фортецю. Через рік, в 1436 році, Северінська фортеця повертається під угорське панування, а в 1438 р. головою фортеці призначений Янку Хунедорський, місія якого полягала у відновлені цієї укріпленої фортеці важливої для оборонної системи на лінії Дунаю.
У своїй експансії в Центральну Європу, турки обложили, і, нарешті, їм вдалося завоювати, у 1524 році, Северінську фортецю, яку кинулися знищити. Однак ця фортеця була населена принаймні протягом трьох століть, і сліди проживання тут людей виявили археологи під час розкопок. Габріель Кречунеску, археолог і заступник директора Регіонального музею Залізні Ворота: При розкопках були знайдені ями наповнені різними матеріалами, це були ями з яких будівельники вийняли глину і наповнили різними матеріалами, будь то сміття, кераміка, посудина чи просто-напросто кістки. Ми знайшли дуже велику яму з кістками тварин та риби фантастичних розмірів. Наприклад кістки риби були приблизно такими великими як палець, їх можна було, практично, використовувати в якості зброї.”
Археологи також виявили, що стіни Северінської фортеці були оштукатурені і що були білого кольору, найімовірніше, щоб справити враження на тих, хто проходив повз неї. Усередині фортеці помітними є руїни церкви, для будівництва якої були використані матеріали з римського табору, а потім міста Дробета, розташованого теж на лівому березі Дунаю, нижче за течією. Досліджуючи місце, де розташована церква, археологи встановили, що йдеться про велику несподіванку. Габріел Кречунеску розповідає: “Оскільки йшлося про фортецю збудовану спочатку угорцями, церква була, напевно, римо-католицькою. Свідоцтво про народження стародавнього міста Дробета був там. Це була сходинка, на яку ступали всі ті, хто входив у церкву. Коли повернули цей кам’яний блок на іншу сторону були здивовані тим що було написано на нього: “Дробета”.
Після завершення археологічних розкопок, зона ця стане частиною культурного проекту, що перетворить давню придунайську археологічну пам’ятку на … літературну кав’ярню.
