Укріплена церква в трансільванському селі Коаштерф

Село Клоаштерф належить об'єднаній територіальній громаді Саскіз. Це ідеальне місце для відпочинку, на всі смаки. Тут ви знайдете як сучасні пансіонати, так і місця для поселення без телевізорів і сучасних акцентів.

Христина Манта, 17.02.2019, 01:23

Сакси прибули в південно-східну
Трансільванію в XII-XIII ст., і оселилися на теперішній території повітів Брашов і
Сібіу та невеликої частини Мурешського повіту. Вони прибули сюди на запрошення короля
Угорщини аби захистити східні кордони християнської Європи від вторгнень зі
Сходу, і заснували приблизно 200 сіл та 7 укріплених фортець – звідси й німецька назва Трансільванії, Зібенбурген. Села зберегли свою структуру і територію майже незмінними протягом багатьох століть.
Вони, як правило, будувалися уздовж берегів річок, це структура села XIII
століття, принесеного німецькими колоністами з
районів Мозеля та Середнього Рейну, яка
до цих пір збереглася в Трансільванії.

Сакси управляли своїми містами, селами і ландшафтами
майже тисячу років і досі розмовляють своїм діалектом. Це справді являє собою культурний скарб. Духовним і оборонним центром кожного села є укріплена
церква. Під час вторгнень кочових народів, сакси ховалися в укріпленій церкві,
де зберігали вони харчові продукти, і мали там навіть колодязь, щоб збільшити
свої шанси на виживання. Насправді, кожна родина зберігала, навіть у мирний
час, сало й іноді м’ясо-солонину в місцях, спеціально улаштованих для всіх у
церкві. Одним із тих близько 200 сіл утворених саксонськими колоністами у
Трансільванії є село Клоаштерф, у Муреському повіті, про який розповів я вам
сьогодні.

Село Клоаштер належить об’єднаній
територіальній громаді Саскіз. Це ідеальне місце для відпочинку, на всі смаки.
Тут ви знайдете як сучасні пансіонати, так і місця для поселення без
телевізорів і сучасних акцентів. Туристичною атракцією цього невеликого села є
укріплений храм у центрі, побудований за зразком більшої за розміром церкви із
сусіднього села Саскіз. Меблі інтер’єру вражаючі, збереглися вони з XVII-XVIII ст.
в стилі народного бароко. Церква є одною з небагатьох укріплених церков в
Трансільванії з оборонним поверхом. Унікальність цієї церкви полягає в тому, що
над судном і хором було збудовано укріплений поверх із вікнами і стрільчастими
отворами. Церква була побудована в 1524 році, будучи останньою з невеликої
кількості церков такого роду, за проектом архітектора Штефана Угорця.

Церква добре збереглася до наших днів, її інтер’єр надзвичайно цікавий, будучи привезений сюди в середині XVII ст. Так само, внутрішній розпис храму особливий, будучи зроблений наприкінці XVII ст. Деякі
місцеві легенди говорять про те, що церква
має тунель, по якому мешканці укріпленої церкви могли врятуватися
під час облоги. Назва села Клоаштерф настільки ж
цікава, як і церква. Вона походить від німецького слова -
Клосдорф, що складається зі слів Ніколау (Святий Миколай) і Дорф (село). Історичні
документи згадують про першу церкву від 1353 року, з якої збереглася лише хрестильниця.

Куратор церкви Керекеш Аурел ознайомить вас із історією населеного
пункту Клоаштерф: З історичної точки
зору, частіші турецькі вторгнення між 1462 і 1482 роками призвели до укріплення міст і
сіл в Трансільванії. Більшість саксонських громад вирішують укріпити населені
пункти, щоб збільшити свою оборонну силу. 1493 рік, що був роком
великих турецьких набігів, є вирішальним для укріплення церков у цих селах.
Це період, коли ставляться
бази укріплених церков із вежами і оборонними поверхами.

Укріплений храм Клоаштерф розташований на головній вулиці
села, продовжує Аурел Керечеш: Укріплений
ансамбль євангелічної церкви є однорідним, церква чотирикутна, з
кутовими квадратними вежами, які
були збудовані у період з 1521
по 1524 рр. Церква-фортиця Клоашстерф належить
до останньої моделі саксонських
фортечних церков, розробленої ще із стадії проекту, щоб забезпечити захист фортеці від вогнепальної зброї. Перша документальна згадка про цей населений пункт датується 1267 роком. Документ описує його як саксонську фортецю проти татарських
вторгнень. У 1353 році була побудована стара церква, про яку не збереглося інформації. Потім, після 1500-х років, після указу про обов’язкову освіту для всіх саксонців, мешканці почали читати і писати, що призвело до розквіту цивілізації.

Невелике поселення у Східній Трансільванії, Клоаштерф, породило
легенду. Неподалік села знаходяться руїни замку, відомого місцевим жителям
під назвою Замок мавп. Кажуть, що за невидимими залізними дверима,
що знаходяться на пагорбі замку, захований скарб. Час від часу
двері з’являються з нізвідки, але вони можуть бути
розблоковані тільки магічною рослиною.Насправді тут були виявлені залишки урни і одна золота
монета з грецьким написом Олександра Великого. Справжній скарб
залишається прихованим до наших днів. Фортеця була відновлена Фондом імені «Міхая Емінеску», і неподалік
дзвіниці XIX століття було влаштоване приміщення для гостей з
традиційними саксонськими меблями. Фонд імені «Міхая Емінеску», під патронажем спадкоємця
британського престолу принца Уельського Чарльза, добивається відновлення
культурної спадщини і економіки трансільванських сіл.