Домашня сторінка » Панорамний огляд Румунії » Подорож » Фортеці та укріплені церкви в краю Бирсей

Фортеці та укріплені церкви в краю Бирсей

Христина Манта, 02.02.2020, 02:34

Будучи перешкодою на шляху татарських і
турецьких навал, саксонські фортеці та укріплені церкви в населених пунктах
Прежмер, Кирца, Слімнік та Аксенте
Север зуміли вистояти в часі. Майже у всіх них збереглися масивні башти,
розташовані в західній частині центрального нефу, із вартовими дорогами,
вікнами і дірами для гармат і рушниць, під’їзними шляхами, захищеними
внутрішніми стінами, ровами та вхідними вежами.

Для покращення захисту будівель, наприкінці XV ст., в деяких місцях, їхні бічні крила часто зносилися і будувалися
оборонні поверхи з каміння або дерев’яних балок, підтримані арками
розташованими між контрфорсами. Ці оборонні поверхи мали вікна і діри для
катапультів і рушниць, а також дзвіницю. Попри те, що ці фортеці та саксонські
церкви є дуже важливими для дослідників, вони є важливими свідками історії
мистецтва і архітектури середньовічної Трансільванії, з сильним німецьким,
чеським, австрійським, римським і готичним впливами. Про деякі з цих фортець розповім я вам сьогодні…

Серед всіх оборонних церков побудованих
тевтонськими лицарями і саксонськими поселенцями, які прибули з Тюрінгії,
найбільш вражаюча товщиною своїх стін і висотою башт – це церква Прежмер, яка
окрім релігійної ролі виконувала ще і стратегічну роль. Церква, розташована у 10 км від м.
Брашов і вперше згадується в документах від 1240 року. Церкви такого типу
називаються оборонними церквами. По архітектурі, будівля цієї пам’ятки Румунії
нагадує пізню готику, так звану бургундську готику. За оригінальність і красу
споруди, церква Прежмер була включена до світового культурного надбання ЮНЕСКО.

Церква оточена стіною в 12 м. висоти і 6 м. товщини, це прямокутник
із закругленими кутами і захищені ровами з водою, чотирма вежами і двома
передовими укріпленнями. Схожість цієї церкви
на деякі пам’ятники з Німеччини
очевидна. Церква була розширена в кінці XV століття, коли були збудовані вікна,
що носять відбиток стилю пізньої готики. Прежмерська Євангельська церква має
величезну художню цінність. Довкола церкви, в стінах, розташовані маленькі
кімнати у вигляді бджолиних сот. Кожна сім’я села ховалася в одній з кімнат, у випадку
якщо нападали вороги. Номер будинку в селі збігався з номером кімнати в
оборонній стіні. Прежмерська церква врятувала життя тисячам селян від навал
кочівних народів. Вхід у двір церкви здійснюється через напівкруглий прохід
30-ти метрової висоти, захищений двома рядами кріпосницьких воріт. Між воротами
знаходиться капкан, в який потрапляли вороги, яким вдалося проходити через
перші ворота. У наші дні лише одна сім’я проживає в церкві і піклується про цей
середньовічний пам’ятник, якому більше 500 років.

Добре збереглася упродовж часу і фортеця
Кирца (Kercz або Kerz), як місцеві жителі
називали її колись, куди можна дістатися по дорозі від фортеці Фегераш до міста
Сібіу. Хоча село розташоване на високій рівнині, яку перетинає ріка Олт,
цистерцианський монастир Кирца, який приніс цьому селу популярність,
розташований на крутому і скелястому пагорбі. Для забезпечення кращої оборони,
до фортеці добудовано вежі і товсті стіни, оригінальною будучи їх округла
форма. Незважаючи на це, монастир, в якому зберігся найстаріший готичний
костел, побудований ченцями Цистерцианського ордену в 1202 році, був
зруйнований і спалений татарськими ордами у період 1240-1242 рр.

Перебудований з каміння в період 1242-1250 рр.,
його знову руйнують турки 1421 року, а 52 роки опісля, належатиме
римо-католицькій парафії Сібіу. Цистерцианський стиль фортеці, а саме кругові
вікна та інші декоративні елементи, мав сильний вплив на архітектуру
південно-східної Трансільванії. До наших днів з колишньої церкви збереглася
лише апсида, а південно-східний бастіон, якого колись використовували для
оборони, сьогодні виконує роль дзвіниці. Досить серйозно постраждали упродовж
часу фрески на внутрішній частині фортечних стін, до наших днів проіснувавши
лише 14 зображень, що представляють страждання Ісуса, і датуються 1781 роком.

Іншою цінною історичною пам’яткою Трансільванії
є фортеця Слімнік, побудована в першій половині XIV ст., яка мала роль зв’язку між містами Сібіу та Медіаш, а також роль
оборони. Будучи названа церквою-фортецею або селянською фортецею, монументальна
будівля була зведена на пагорбі на околиці місцевості Слімнік, де ще спостерігаються
сьогодні залишки середньовічних укріплень.

Фортеця була побудована повністю із
цегли, зовнішні стіни будучи підперті контрфорсами. Фортеця розташована на
околиці Колишньої тронної сібіуської фортеці, на пагорбі. Колись її оточував
густий ліс, який в легендах був місцем притулку гайдуків. У XIV столітті була побудована, але незавершена церква в готичному стилі.
Обложена кілька разів, фортеця була завойована Іоаном Запольєю, в 1529 році, та
Мойсеєм Секлером, в 1602 році, пізніше турками в 1658 році і підпалена в 1706
році. Після 1717 року фортеця була неодноразово відремонтована, однак то був
період останньої епідемії чуми. У 1855 році була знесена частина недовершеної
церкви фортеці, а матеріал був використаний для зведення захисної стіни нового
кладовища. У 1870 році звалилася башта на південному сході між внутрішнім і
зовнішнім двором, і в 1872 році впала і певна частина оборонної стіни. Під час
Другої світової війни зникли і цінні дзвони церкви. Руїни фортеці Слімнік можуть відвідувати туристи, які можуть користуватися,
на відміну від інших подібних туристичних об’єктів, і спеціалізованою
інформацією. Туристам
надається навіть можливість сходити на вежу фортеці, звідки відкривається
чудова панорама.

Маючи понад 700-річну давність місцевість
Аксенте Север подарувала археологам багато залишків з епохи бронзи і
римського періоду. Назва місцевості походить від видатного патріота, учасника
революції 1848-49 року, Аксенте Севера. Раніше село називалося Фрауендорф (Frauendorf) або Жіноче село, за тутешнім монастирем католицьких
чернець. Церкву почали будувати з каміння саксонці у XIV ст.. Товщина стіни вежі становить понад півтора метра. Фортеця має
оборонну башту, з нішами для рушниць на горищі та оборонну стіну, зміцнену
потужними контрфорсами. На укріпленій стіні було улаштовано вартовий шлях, який
піднімається вище комор, для зберігання продуктів.