Виставка “Макс Герман Максі – Від авангарду до соціалізму”

Румунський художній музей (MANR) пропонує публіці до кінця квітня нову виставку: «Макс Герман Максі - Від авангарду до соціалізму». Макс Герман Максі (1895-1971) - румунський художник єврейського походження, сценограф, університетський професор...

Ion Puican, 28.01.2023, 06:19

Румунський художній музей (MANR) пропонує публіці до кінця квітня нову
виставку: «Макс Герман Максі – Від авангарду до соціалізму». Макс Герман Максі
(1895-1971) – румунський художник єврейського походження, сценограф, університетський професор
в Інституті образотворчих мистецтв. Максі був одним із найважливіших діячів
авангарду в Румунії, засновником авангардного журналу «Інтеграл», директором
Румунського художнього музею. Особистість настільки ж складна та потужна,
наскільки суперечлива та критикована, художник, який творив у дві різні епохи:
монархічної Румунії (до 1947 року) та Румунії нового комуністичного режиму (у
другій частині свого життя). Виставка представляє творчість художника в
хронологічній лінії його біографії роботами
живопису, графіки, сценографічними проектами та журналами.

Про виставку та про самого митця ми спілкувалися з генеральним директором Румунського художнього музею Келіном Стеджеряном, куратором виставки: «Він
був винятковим діячом мистецтва в Румунії 20-го століття, насамперед як лідер,
лідер авангардного руху міжвоєнного періоду, основоположник важливого
авангардного журналу «Інтеграл» та майстерні декоративного мистецтва. Він також
був дуже талановитим сценографом, який працював з різними авангардними
театральними групами. Після встановлення комуністичного режиму він обіймав
керівні посади в державному апараті, наприклад, був головою Фонду творів
образотворчого мистецтва, а з 1950 року став директором першого Національного
художнього музею Румунії, який називався тоді «Музеєм мистецтв Румунської
Народної Республіки». Він підтримував авангардний рух, про який дізнався в
основному в Німеччині, де навчався, а згодом став одним із організаторів
великих виставок авангардного мистецтва в міжвоєнній Румунії та був
співробітником усіх авангардних журналів того періоду, вони будучи платформою,
де образотворче мистецтво зустрілося з творчістю, з філософією, з усім, що
означало оновлення художньої мови. Він був дуже близьким другом відомого в
нашій країні художника та архітектора Марчела Янку. Крім того, він був дуже
близьким другом Трістана Тцари, Іларія Воронки, Іона Келугару, з яким він
співпрацював у журналі «Integral. В основному це був дуже тісний зв’язок, тому
що еліти визнавали одна одну і шукали наближення одна до одної. Він став членом
Комуністичної партії ще в 1942 році. Це був дуже неспокійний період, коли
єврейське населення переслідувалося, були ті дії спрямовані на зникнення
єврейської громади. Авангард, загалом, об’єднував людей лівих переконань. Але його
перехід до ідей соцреалізму відбувався дещо інакше, ніж у інших митців. Він
зосередився на бідних категоріях людей у Румунії. 30-40-ті роки є доказом цього
інтересу до робітників, до шахтарів, до тих груп населення, що не належали до
найбільш привілейованих. Сама виставка, з точки зору концепції, враховує той факт, що Максі діяв у
два різні, але майже однакові періоди: монархічний період і комуністичний
період, де він щоразу був провідною фігурою. У першій частині, очевидно, він
був промоутером оновлення художньої мови, якої потребувала наша культура, тим
більше, що потрібно було також з’єднатися з міжнародним диханням. А в другій
частині він був промоутером тих ідей, пов’язаних з певною свободою творення,
певною свободою репрезентації, яка якимось чином повернула його до елементів
вираження, які використовувалися в міжвоєнний період. Звісно, ​​без того
розмаху, без того дихання, але те, що це стало можливим після періоду ідеологічного
тиску та ідеологічного догматизму, було дуже сильним сигналом для його колег».

Келін Стеджерян також розповів про діяльність Максі у Румунському художньому музеї: «Максі по суті облаштував цей
музей. Хочу зізнатися, що найкращі сховища картин в цьому музеї були створені
Максі. Він також був тим, хто разом з іншими колегами створив Румунську
картинну галерею та Всесвітню картинну галерею. Він також був тим, хто просунув
ідею паралельної діяльності з виставками і це було спрямовано на загальну
культуризацію публіки та зв’язок мистецтва з життям загалом».

Під час вернісажу, голова Федерації єврейських громад Румунії Сільвіу Векслер
поділився деякими думками про Maксі: «Максі є однією з
найскладніших постатей румунського мистецтва, але водночас він є одним із
найвидатніших єврейських художників Румунії. Разом із Марчелем Янку, разом із
Віктором Браунером він є, якщо хочете, найпомітнішими та найбільш легко впізнаними
символами наявності єврейських художників з Румунії. Водночас Максі, як митець,
надзвичайно складна постать, творчість якої дуже різниться в контексті епох, в яких
він жив. Важливо, щоб під час перегляду його картин був представлений і контекст,
у якому вони були створені і в якому працював Максі. Навіть якщо він є такою
визначною постаттю, на жаль для широкого загалу, він дуже-дуже маловідомий.
Тому, ця виставка, що проходить в Національному художньому музеї, є особливим
шансом ознайомитися з його творами для
тих, хто не знає їх».

Голова Федерації єврейських громад
Румунії, Сільвіу Векслер, також розповів нам про людину Максі: «Я не думаю, що можна абстрагувати людей. На мій погляд, ми можемо зрозуміти
чому інколи творчість не пов’язана з певними негативними сторонами людини. Наприклад,
найвідоміша ситуація такого характеру стосується Вагнера. І донині Вагнер є надзвичайно
суперечливим митцем. Наприклад, в Ізраїлі, наскільки мені відомо, пройшов лише
один концерт на його музику. Водночас, ми не можемо не визнавати творчість
Вагнера фундаментальною для того, що означає опера. Але я не згоден зі спробами
викреслити негативні аспекти життя людини лише заради його творчості. Ці дві частини,
на мою думку, доповнюють одна одну, їх потрібно знати паралельно та розуміти їх
справжню цінність. І врешті-решт те, що думає художник, неминуче вплине на його
творчість. Тому я б підкреслив, що додаткова цінність цієї виставки,
присвяченої Максі, полягає в тому, що вона представляє всі грані його життя. Це
не просто виставлена ​​серія картин, яка сама по собі, безсумнівно, була б
бажаною, але величезне значення відіграє контекст суспільства, в якому він
творив, як розвивалося та перетворилося його життя, і як вони вплинули на його
творчість».