«На північ», румунський трилер, натхненний реальними подіями

Кінострічка «На північ», дебютний повнометражний фільм румунського режисера Міхая Мінкана, завоював премію кінокритиків Bisato d'Oro на 79-му Венеційському кінофестивалі 2022 року у розділі «Венеція Orizzonti»...

Corina Sabău, 23.09.2023, 05:50

Кінострічка «На
північ», дебютний повнометражний фільм румунського режисера Міхая Мінкана, завоювала премію кінокритиків Bisato d’Oro на
79-му Венеційському кінофестивалі
2022 року у розділі «Венеція Orizzonti», присвяченому фільмам, які запускають
нові естетичні тенденції у кіно. Нещодавно кінострічка вийшла в румунський прокат. Фільм Міхая Мінкана також отримав приз глядацьких симпатій на 13-му фестивалі
Каннські фільми у
Бухаресті, що пройшов минулого року. Психологічний трилер «На північ» є одним із найамбіційніших проєктів румунського кіно за останні роки. Він
став результатом спільного виробництва п’яти країн: Румунії (deFilm), Франції
(Remora Film), Греції (Studio Bauhaus), Болгарії (Screening Emotions) та Чехії
(Background Films).

Дія фільму відбувається в
1996 році на вантажному кораблі, що перетинає Атлантичний океан і прямує до
Америки. На цьому кораблі філіппінський моряк Джоель виявляє румунського пасажира, який сховався
і намагався нелегально залишити країну. Усвідомлюючи, що юнака можуть викинути за борт, якщо його виявлять капітан чи інші члени екіпажу, Джоель намагається його врятувати.

Сценарій фільму,
написаний Михаєм Мінканом у 2016 році, натхненний реальною подією, що сталася у
90-х роках, коли кілька румунів спробували дістатися Америки, сховавшись на
вантажному кораблі. Міхай Мінкан: «Хоч сценарій написаний через 20 років з тих подій, цей
випадок красномовно описує світ, в якому ми
жили, описує ті роки. Здається, що хоча відтоді минуло 20 років, насправді світ дуже, дуже
мало змінився. Головною для мене була тема
еміграції. Мене цікавили головним чином такі поняття, як страх та невідомість, або точніше невідомість, яка може набути вигляд іншої людини. Я також хотів
зрозуміти ситуацію, в якій опинилися мої герої, котрі були змушені довірити своє життя невідомій людині. Ці ідеї,
ці питання-каталізатори переслідували мене, коли я почав писати сценарій. Тому
що, повторюю, розповідаючи про подію 1996 року, мені здавалося, що насправді я
описую 2016 рік, коли сталася низка терактів. У 2016 році сталися теракти в
Брюсселі, потім був теракт у Ніцці, дуже багато людей загинуло того року через
теракти, спричинені насамперед релігійними відмінностями. І я відчув тоді, що
навколишній світ був майже на межі краху.»

«Сміливе та рішуче
зображення ситуацій, які можуть виникнути у міжнародних водах. Історія про
моральний вибір, про доброту і компроміс, про мужність і страх. Історія, яка не
дає тобі спокою навіть після завершення фільму», – такими словами описує фільм «На північ» публікація IntoScreens.

Міхай Мінкан розповідає: «Ця етична еквілібристика,
якою ми займаємося у відносинах з іншими людьми, складна в будь-якому випадку,
а культурні відмінності герaоїв фільму роблять її ще більш складною. Ці
відмінності між героями,
їхнє дуже різне соціальне та культурне походження зацікавили мене ще коли я
почав писати сценарій. Кожен із нас привносить у відносини з іншим щось своє,
але водночас буває, що ці різні підходи зустрічаються на півдорозі, наприклад,
у таких умовах, як бідність. Для героїв фільму бідність була загальним
поняттям, але водночас сприймалася по-різному, залежно від культури, до якої вони належали. Мене також дуже приваблювали
мовні відмінності, які заважають людям спілкуватися саме тоді, коли спілкування
вкрай важливе. Я думаю, що якби герої справді могли розмовляти одине з одним, могли більш зрозуміло та чітко
висловлювати свої потреби, можливо, ситуація була б іншою. Я аж ніяк не
моральний релятивіст, але, з іншого боку, я також не погоджуюсь з ідеєю, що
Добро і Зло дуже розпливчасті, що вони сильно відрізняються від людини до
людини. Однак у фільмі «На
північ» ситуація все дуже
ускладнює, оскільки ставки кожного героя надзвичайно великі.»

Над фільмом працювала команда найвищого рівня: оператор-постановник -
Джордже Кіпер-Ліллемарк, звуковий дизайнер – Ніколас Беккер, звукорежисер -
Сіріл Хольц, музичне оформлення – Маріус Лефтераке, Алесандро Кортіні, Ніколас
Беккер, монтаж – Драгош Апетрі. Акторський склад фільму об’єднує акторів із
Філіппін, Тайваню, Франції та Болгарії, а головні ролі виконують молодий німецький
актор румунського походження Ніко Беккер та відомий філіппінський актор Соліман
Крус. Діалоги у фільмі ведуться шістьма мовами: англійською, тагальською,
іспанською, румунською, болгарською та мандаринською.