Танець в рамках НТФ
26-й Національний театральний фестиваль був присвячений хореографу Міріам Редукану неперевершеній особистості румунської сцени.
România Internațional, 12.11.2016, 05:13
26-й Національний театральний фестиваль був присвячений хореографу Міріам Редукану неперевершеній особистості румунської сцени. Офіційне відкриття фестивалю було позначене особистістю хореохрафа Джіджі Кечуляну – виставкою Кечуляну і спектаклем-купе. А двоє з трьох іноземних запрошених були відомі хореографи Анжелін Прельжокаж і Каролін Карлсон. І цей список може бути доповнений кількома іншими виставами, в яких танець був важливою частиною, з хореографіями підписаними Палом Френаком, Резваном Мазілу, Андреєю Гавріліу. Можна сказати, що танець метлявсь на повітрі протягом усього фестивалю.
Коли присвячуєш фестиваль такій особистості як Міріам Редукану, то присвячуєш не тільки танцю, але і культурі та красі, зазначив Джіджі Кечуляну, який був її учнем. Народившись в 1924 році, Міріам Редукану змінила з самого коріння танець в Румунії, тим як вона об’єднала поезію з музикою, і зробила це силою і єдиним посланням жестики, вважає критик Джіна Шенбенеску.
Творець танцю як вважає за краще називатися Джіджі Кечуляну відкрив, як ми вже сказали, Національний театральний фестиваль, а й завершив офіційною презентацією книги Віддзеркалення, яка включає тексти, написані ним протягом часу: Від коли я себе пам’ятаю, я все пишу на папірцях, де б мені не припало, так я записую свої танці. Так я й сказав на презентації книги, що ця книга містить танці, так як мої танці містять вірші і малюнки. Це не нудна книга або нечитабельна. Навпаки, вона містить красиві вірші. Книга написана кількома мовами, бо багато з віршів я не написав безпосередньо на румунській мові. Але я переклав власні вірші написані французькою мовою, і так почав писати та заново відкрив для себе рідну красиву мову. І мені цікаво, чому існує на світі есперанто, коли є румунська мова, яка містить безліч елементів, які могли б уніфікувати міжнародну мову.
Перші два дні фестивалю показали румунській публіці одного з найвідоміших європейських хореографів: француза албанського походження Анжеліна Прельжокажа. Після Білосніжки, Прельжокаж поставив на сцену виставу натхненну китайською казкою Фреска, чия світова прем’єра відбулася тільки місяць раніше. Хореограф Анжелін Прельжокаж: Мені було дуже цікаво відкрити для себе інші казки, ніж традиційні, які ми зазвичай використовуємо для романтичних балетів, такі як Попелюшка, Лебедине озеро. Я хотів подивитися як в інших культурах передаються казки і що саме передають вони публіці. І я відкрив для себе цю середньовічну китайську казку, яку я вважаю дійсно чудовою, яка торкається надзвичайно тонкої проблеми – а саме уявлення. Тобто, в кінці кінців, вся історія живопису, що є мистецтвом яке триває з доби печер, тому що доісторичні люди малювали на стінах печер сцени полювання, і до сьогоднішнього дня, з концептуальним мистецтвом. Я знаходжу цю історію живопису та уявлення дуже цікавими. Тепер в добі Інтернету, ми розуміємо це уявлення у такому дивному сенсі. Крім того, це дуже красива історія про кохання, історія, вигадана кимось, хто закохується в уявлення.
За походженням з Каліфорнії, хореограф Каролін Карлсон провела майстерклас в рамках Національного театрального фестивалю і прибула на цей захід з двома виставами: Короткі історії і Зараз. Вистава Зараз заснована на таких ідеях, як танець живе і вмирає тепер або ми можемо змінити світ зараз». Каролін Карлсон про виникнення цієї вистави: З одного боку, мені дуже подобається Гастон Башляр. Я поставила три вистави за його текстами: «Вода і мрії, Повітря і мрії, і ця остання вистава має в основі Поетику простору. В ній йдеться про ліси, інтимність і неосяжність. З іншого боку, я почала їздити на метро, коли йшла на репетиції. І помітила, що нікого не було там. Я маю на увазі, що кожен був зайнятий своїм мобільним телефоном. Йдеться про Париж … І я подумала: є хтось тут насправді? Чому ви не можете просто дивитися на людей і насолоджуватися подорожжю? Я вважаю, що зараз ми неуважні до життя. Є дуже багато речей. Тому я вирішила назвати виставу Зараз.
Танець був в ході Національного театрального фестивалю формою вираження в театральних виставах. Хореографія двох з них, представлених в останній день фестивалю, належала хореографу Андреї Гавріліу. Це вистава в постановці Влада Массачі на сцені Брашовського театру Сіке Александреску – Нічний танець за знаменитим фільмом Та, що танцює в темряві режисера Ларса фон Трієра і про виставу у постановці Міхая Менюцю, поставленій на сцені театру Аврелія Маня з міста Турда (центр) – За наказом, Фюрер!, в головній ролі виступаючи відома актриса Майя Моргенштерн. Своїми хореографіями Андреа Гавріліу зуміла створити реальний світ в двох виставах: Для вистави Та, що танцює в темряві я намагалася винайти найбільш експресивний сонорний світ, тому що коли хтось майже сліпий, всі інші органи чуття сильно загострюються, особливо слух. Ми спробували висловити це за допомогою тіла, тим фактом що оточувальні ритм і звуки стають набагато сильнішими і впливають на наше тіло. Тому я обрала дуже сугестивну музику, де всі звичайні звуки, які оточують нас в повсякденному житті, стають музикою. У виставі За наказом, Фюрер! стається зовсім інше. Йдеться про долю жінки, яка виросла в нацистській ідеології, але вона є особою, яка хотіла просіювати добро, навіть якщо режим був катастрофічним для людства. Тут я намагалася розробити мову, натхнену строгістю нацистського режиму.
Про таку разючу присутність танцю на цьогорічному Національному театральному фестивалі Андрея Гавріліу зазначила: Все, чим допомагає актор у будові своєї ролі, має дуже важливу хореографічну складову. І, я думаю, що це повинно бути більш помітним для театральних творців, але й глядачі повинні бачити це. А Джіджі Кечуляну вважає що, захід цей був святом мистецтва: Те що я був частиною цього фестивалю є для мене особисто дуже символічною і приємною річчю, тому що танець є частиною театру.
