Радіо Вільна Румунія
В історії румуномовних радіостанцій Радіо Вільна Румунія є маловідомою, це була румунська служба в складі радіостанції Комінтерну.
Стеліу Ламбру і Василь Каптару, 07.07.2025, 06:26
В історії румуномовних радіостанцій Радіо Вільна Румунія є маловідомою назвою. Радіо Вільна Румунія насправді було назвою румунської служби в складі радіостанції Комінтерну, яка пропагувала комуністичні, інтернаціоналістичні, антифашистські та антивоєнні ідеї в роки Другої світової війни. Водночас не слід плутати його з румуномовним Радіо Москва, яке транслювало програми державної радіостанції Радянського Союзу, призначені для румуномовного населення.
Антон Бежан народився в 1919 році в Бессарабії і став комуністичним активістом ще до війни. У червні 1940 року, коли радянські війська вторглися в Бессарабію та Північну Буковину, він залишився на окупованій території. Коли для відкриття Радіо Вільна Румунія був потрібен румунський диктор, він був у Грузії, в Тбілісі, де працював на збройовому заводі. У 1997 році в інтерв’ю Центру усної історії Румунського радіо Антон Бежан згадував, як розпочав свою кар’єру журналіста у 1943 році. «Ана Паукер і Вальтер Роман були зацікавлені в людині, яка б добре володіла румунською мовою, аби бути диктором на радіостанції Вільна Румунія. Мене порекомендувала моя знайома Ленуца Тудоракє. Вони надіслали телеграму до Центрального Комітету партії в Грузії і мене викликали до Центрального Комітету. Їхати було дуже складно, мені дали квитки на потяг до Москви, бо на літак не могли дати. Потягом я добирався дуже довго, близько тижня.
Антон Бежан був прийнятий на роботу разом з вісьмома іншими румунами, шістьма жінками і трьома чоловіками. Умови праці були звичайними, а атмосфера – такою, де зустрілися кілька народів. «Ми були більшою мірою найманими працівниками, з зарплатою і всім іншим. Там був радіоцентр, який транслював майже всіма мовами світу. Ним керував Комінтерн, але він знаходився окремо від будівлі Комінтерну. Цей центр мав різні редакції, по одній на кожну країну. Ближче до нас були балканці, з якими у нас були найкращі стосунки – серби, болгари, греки, турки. Потім були чехи, угорці, з якими ми постійно сперечалися, далі – австрійці, німці, англійці, американці, фіни.»
Радіо Вільна Румунія за своєю природою було виразником інтересів, що суперечили тогочасній румунській громадській думці. І журналісти хотіли змінити цю думку. Антон Бежан: «Ми виходили в ефір тричі на день, по одній годині. Це були переважно антифашистські пропагандистські програми, спрямовані проти Німеччини. Ми вели психологічну війну в тилу. Були також випуски новин. У наших програмах ми зверталися до історичних партій та громадян Румунії із закликом виступати проти війні та врятувати свою батьківщину. Це були програми, які не мали нічого проти Румунії, навпаки, ми боролися за порятунок Румунії, яка перебувала в катастрофічній ситуації. Ми знали, що Румунія нічого не може зробити проти Організації Об’єднаних Націй, найбільших країн, і що доля війни вже вирішена. Ми також передавали новини з Румунії, отримували газети з Румунії через Туреччину, черпали натхнення з цих газет і коментували їх.»
Окрім новин, коментарів та статей, журналісти Радіо Вільна Румунія також відстежували програми румуномовних радіостанцій. Хоча кожна служба була специфічною для своєї країни, існував координатор, який задавав редакційну лінію радіостанції. Антон Бежан. «Усі ці редакції координувала група на чолі з Бедржихом Геміндером, членом Комуністичної партії Чехословаччини, надзвичайно здібною людиною. Його група випускала бюлетень з новинами з цих трансляцій, країна за країною. І цей бюлетень розсилали членам Комінтерну, розсилали в Центральний Комітет, розмножували в кількох сотнях примірників і поширювали. У цьому бюлетені були також деякі орієнтаційні статті, написані провідними членами з кожної країни, особливо про політичну ситуацію в їхніх країнах, про становище партій і так далі. Це був інформаційний бюлетень. По суті, ми мали цензуру тільки від цього Геміндера, але він не читав наші матеріали, часто проводив різні опитування, щоб допомогти нам. Він не втручався і не знав наших проблем. Так чи інакше, була централізація роботи цього радіоцентру.»
Але аудиторія радіостанції була дуже малою, а ідеї, які вона пропагувала не знайшли підтримки серед румунів, незважаючи на заохочення, яке вона отримувала від демократичних країн. Антон Бежан. «Ми отримали повідомлення через Радіо Лондон, в якому нас вітали за нашу роботу і бажали успіху. Ми відповіли листом подяки. Як я зрозумів після приїзду в країну, наша станція не мала великої аудиторії. Але я зустрів людей, які нас слухали. Загалом, у виділений нам час я виходив в ефір і казав: «Ви на хвилях Радіо Вільна Румунія! Слухайте наші програми, де б ви не були…» І починав…»
Радіо Вільна Румунія припинило свою діяльність у серпні 1944 року, коли Румунія вийшла з союзу з Німеччиною. Але шлях комуністичній пропаганді та атмосфері терору було відкрито майже на півстоліття.
