Сторічній ювілей Мірчі Карпа

Мірча Карп є одним з тих журналістів, завдяки якому румунська редакція радіостанції «Вільна Європа» набула величезного авторитету і популярності.

Steliu Lambru, 06.02.2023, 06:19

Шанси людини на сторічний ювілей невеликі в порівнянні з
середнім віком людини в 21 столітті, а особи з близького оточення можуть
вважати себе щасливчиками. Особливо коли тим, хто досяг сторічного ювілею є
відома людиною у радіожурналістиці. Йдеться про Мірчу Карпа, одного з тих
журналістів, завдяки якому румунська редакція радіостанції «Вільна Європа»
набула величезного авторитету і популярності.

28 січня 2023 року Мірчі Карпу виповнилося 100 років. Його
біографія тісно пов’язана зі вкрай проблемним століттям в історії людства і,
звичайно, Румунії. Це був період двох світових воєн, фашизму та комунізму. Мірча
Карп, як і всі румуни, пройшов через їхні вихори і зумів розповісти сучасному
поколінню, які форми набувало зло, що таке принципи, що означає професіоналізм,
виклики, з якими стикається кожна людина у своєму житті. Він бився на фронтах
Другої світової війни, був поранений та нагороджений. А наприкінці війни Мірча
Карп був змушений покинути батьківщину і жити у вигнанні на Заході. Він вибрав
професію радіожурналіста, став одним із найкращих голосів румунської
журналістики, з 1945 року працюючи на найважливіших вільних радіостанціях
румунською мовою – Голос Америки та Вільна Європа.

Разом зі своїми колегами він був поруч з румунами у
переломні історичні моменти, крізь які всі разом йшли до кінця, до 1989 року і
навіть після тогорічних подій. Не можна забути музичний супровід початку
мовлення радіо «Вільна Європа» – це «Румунська рапсодія №1» знаменитого румунського композитора Джордже Енеску,
крізь акорди якого голос Мірчі Карпа оголошував: «В ефірі Радіо
Вільна Європа!».

У 1997 році Центр усної історії Румунського товариства
радіомовлення записав розповідь Мірчі Карпа про досвід роботи на радіо «Голос
Америки». У вибраному фрагменті Карп відповів на запитання, чи редакція «Голосу
Америки» знала про трагедію політв’язнів у Румунії і як про це вони інформували
румунську громадськість. «Звичайно, у нас була така інформація і ми передавали
її далі, але річ у тому, що ми мали бути дуже обережними з інформацією, яку транслювали.
При цьому всі новини, які передавав і передає «Голос Америки», тоді і сьогодні
всі новини повинні були походити з двох джерел, щоб мати підтвердження. Можете
собі уявити, ми отримували новини з Румунії, які справді змушували нас
задуматися, чи справді вони були правдою. Ми дуже добре знали про жахіття в
румунських в’язницях, на будівництві каналу Дунай-Чорне море і про все, що з
цим пов’язано, але нам треба було бути дуже обережними, коли ми називали імена
людей, дату і місце, тому що, природно, могли бути перебільшення чи деякі люди
забували, коли саме відбувалася та чи інша подія чи коли вони були ув’язнені
разом з конкретною людиною. Так що в цьому плані ми були дуже, дуже обережні,
щоб не допустити помилок. Звичайно, після отримання відповідних підтверджень,
ми передавали інформацію, транслювали інтерв’ю з людьми. У більшості випадків,
маю сказати, ці люди не хотіли розголошувати своє ім’я, зі зрозумілих причин, у
них все ще були сім’ї в країні і вони не хотіли наражати їх на неприємні
ситуації.»

Мірча Карп працював з 1951 року
на радіостанції Вільна Європа, потім перейшов на Голос Америки, де він став
дуже популярним серед румунських слухачів завдяки якості своїх передач. У 1978
році він повернувся на радіостанцію Вільна Європа та значно покращив змістовну
складову передач румунської служби, а його програма на теми міжнародної
політики під назвою «Політична програма» мала велику аудиторію. «До мого переходу
на Вільну Європу, передачі були монотонними, менш динамічними. Вибачте за
нескромність, але я привніс американську динаміку в ці передачі, набагато
коротші репортажі, звучали голоси особистостей із різних куточків світу, у тому
числі румунських особистостей, які тоді перебували у вигнанні, у вільному
світі. Крім мого внеску у ці передачі, радіостанція Вільна Європа, можливо
відчувши наближення падіння Залізної завіси дещо посилила «свій наступ». Звісно,
в тому числі румунська служба, яка приділяла все більше уваги передачам, в яких
аналізувалась ситуація в Румунії, в яких проливалося світло на усе більш нестерпну
ситуацію в Румунії. Я маю на увазі все те, що не було видно на поверхні, що,
можливо, було відомо багатьом у Румунії, але далеко не всім. Те, що закордонна
радіостанція передавала такі подробиці справжнього політичного, економічного,
культурного, військового життя в Румунії, хвилювало багатьох наших слухачів,
які не могли говорити, які не могли сказати те, що вони думають або що вони
чули, але знаходили ці свої почуття, цю інформацію у передачах Вільної Європи.»

Румунському радіожурналісту Мірчі
Карпу виповнилося 100 років. Історію вільних румунських засобів масової
інформації не можна написати без його імені, як і без інших імен, таких як
Ноель Бернар, Моніка Ловінеску, Вірджіл Єрунка, Влад Джорджеску, Некулай Константін
Мунтяну.