Великодні звичаї у гуцулів Румунії

Напередодні Великодніх свят у будинку культури села Палтину Сучавського повіту відбувся перший фестиваль-конкурс під назвою “Великодні звичаї і традиції у гуцулів Румунії.

Христина Штірбець, 02.05.2013, 17:07

Напередодні Великодніх свят у будинку культури села Палтину Сучавського повіту, що межує з Путилським регіоном Чернівецької області, відбувся перший фестиваль-конкурс під назвою “Великодні звичаї і традиції у гуцулів Румунії”. Фестиваль був організований з ініціативи вчителя Ілля Савчука, за фінансовим сприянням Союзу українців Румунії. Взяли участь учні середніх шкіл сіл Ульма, Бродина, Молдовица-Суліца, Ізвоареле Сучевей, Бряза, Чумирна, Молдовіца, Ватра-Молдовіцей та з гуцулських сіл Марамуреського повіту: Бистрого та Вишавської Долини. Діти дуже гарно розписували писанки, а також розповіли про великодні традиції та звичаї специфічні кожній місцевості звідки вони походять. Наприкінці конкурсу, вони отримали дипломи та подарунки.

На цьому фестивалі-конкурсі серед численних присутніх були: депутат українців Румунії Іван Марочко, Генеральний консул України в місті Сучава Василь Боєчко, голова Сучавської філії СуР-у Іван Боднар, голова Марамуреської філії Мирослав Петрецький, мер села Ватра-Молдовіцей Віргілій Сагін. Виступили з українськими піснями Сучавський гурт “Свекрухи”, “Голоси Негостини”, та “Полонинка” з Палтину. Зачарувала публіку своїм декламуванням Фелічія Облезнюк та Думітріца Анич. Гості з Банату, Добруджі та Марамурешу мали нагоду відвідати монастир Молдовіца.

Організатор першого фестивалю “Великодні звичаї і традиції у гуцулів Румунії “вчитель Ілля Савчук ствердив, що: ”Такі давні звичаї тепер мало відомі й тому ми хотіли, щоб вони не забулися, не пропали, діти гуцульських сіл та діти інших місцевостях, щоб знали як жили гуцули, як вони готувалися до Великодня. Таким чином, можна заохотити молоде покоління вивчати та зберігати успадковані звичаї від своїх батьків та дідусів. Це перший фестиваль-конкурс гуцульських великодніх звичаїв і думаю, що не буде і останнім. Треба показати наші звичаї, щоб про них знали як українці, так і румуни.”

Учителька восьмирічної школи с. Палтину Віоріка Негуре гарно підготувала своїх учнів для цього фестивалю-конкурсу: ”На цьому фестивалі, члени молоденького гуртку “Полонинка” з села Палтину дуже гарно представилися. Вони показали, як вміють розписувати писанки. Теж вони підготували кошик, з яким кожний господар йде до церкви. Вони були дуже гарно одягнуті у народних костюмах. Тому що фестиваль відбувся у нашому селі, на відкритті учениця Андрея Зініч розповіла про наше гуцульське село, де воно знаходиться, чим займаються його жителі, про жінки, які розписують писанки та від яких діти навчилися цьому мистецтву. Потім учениці Джорджета Бовгар, Клаудія Савчук, Марія Копчук, Джорджета Бухало, Марія Харлюк, Ніколета Савчук, Меделіна Ніга розповіли про весняні звичаї пов’язані з святом Святого Юрія, Вербною неділею, Страстним тижднем та про писанку (мотиви, символіка, кольори, легенди). А наприкінці, учні співали гарну пісню про писанку:

Я писала писаночку

Писала, писала,

Щоби тая писаночка

Славу здобувала.

Ой, кувала зозуленька

Та сіла на стайню.

А я пишу миленькому

Писаночку гарну.

Я писала писаночку

Кольори вкладала,

Щоби людям писаночка

Радість дарувала

Люба моя товаришко,

Як то може бути,

Що ми свої писаночки

Не можемо забути.

Засіваймо добродійки

Співанки знайомі,

Щоби легко писалося

Писанки чудові.

Цю пісню діти нашого села навчилися від своїх матерів.”

У свою чергу, вчитель Юрій Чега з місцевості Палтину, палкий любитель українського фольклору ствердив, що: ”Про писанкарство можна сказати, що набуло масового характеру, через те, що писанкарки виконують надзвичайні писанки, яких продають на різних ринках в країні, але і в Німеччині, Італії, Бельгії, США та Австралії. Гуцульські писанкарки зі усією душею й любовю ставляться до цього мистецтва, пишуть писанки, але й передають свої безцінні знання й уміння дітям. На цій культурній події мені звернули увагу дві учениці середньої школи: Габрієла Горбат першого класу та Параскива Горбат четвертого класу, які розписують прекрасні моделі на писанках. У березні цього року вони стали лауреатами Міжнародного фестивалю-конкурсу писанкарства у місцевості Чокенешть.”