Фестиваль “Гуцульська міра”

У мальовничому гуцульському селі Бистрий Марамуреського повіту відбувся XIV-ий фестиваль Гуцульська міра.

Христина Штірбець, 07.05.2015, 13:26

У мальовничому гуцульському селі Бистрий Марамуреського повіту, 2 травня, відбувся XIV-ий фестиваль весняних обрядів Гуцульська міра. Разом із місцевими жителями відзначили це свято гості з України, серед яких заступник голови суспільно-культурного товариства Гуцульщина Олександр Масляник, поетеса Юлія Драгун, підприємець Ярослав Рушчишин, а з Румунії, генерал-полковник Михайло Нагорняк, політичний діяч Ніколає Мішулек, голова асоціації Драгош Воде з м. Клуж-Напока Васіле Юга.

Ми запросили ініціатора
фестивалю Гуцульська міра Дмитра
Коренюка, відомого українського письменника-гумориста, вчителя, та голову Гуцульського товариства з села Бистрий, який докладає
багато зусиль на українській ниві, розповісти як пройшов цей фестиваль: Міра
це робоче свято, коли збираються люди,
вівчарі доять
та міряють молоко овець,
господар позначує фарбами кожну свою вівцю, щоби міг розпізнати восени. Це вихід овець на полонину
на пасовище. Це свято відбувається не тільки у селі Бистрий, а й у інших
українських селах таких як: Вишавська Долина, Вишня Рівна, Рускова, Поляни
навіть і сьогодні. Пов’язане це свято з вівчарськими звичаями, які на жаль почали трохи
забуватися. Саме тому 14 років тому, я та колишній радник у Міністерстві
культури Ярослава Колотило започаткували у селі Бистрий Фестиваль Гуцульська
міра, щоб відновити, представити і зберігати давні обряди і традиції, щоб заохотити сопілкарів, трембітарів, народних виконавців. До Гуцульського товариства залучився і
наш мер Василь Дутчук, сільська рада, Будинок культури, місцеві спонсори, які
дуже корисно працюють для успішного проведення цього фестивалю. Свято почалося панахидою з вшануванням пам’яті героїв світових війн, біля пам’ятника героям, яку
відправили священики Іван Арделян та Іван Юрча. У
рамках фестивалю відбулася презентація книг поетеси Юлії Драгун з України. Потім почалася артистична програма, а
на другий день відбулося посвячення овець отцем Іваном Юрчею. На
сцені Будиннку культури спочатку
виступив гурт Веселі гуцули з Бистрого з піснями і танцями, потім солісти
Анамарія Маркіш, Роксана Баненські та Марія Дутчук, які виконали українські
народні пісні, потім виступив Юнуц Бледя, який заспівав румунські народні пісні,
а наприкінці гурт Юркуци з Вишавської долини. Я був дуже зодоволений тим
фактом, що майже всі виконавці були моїми учнями. Після артистичної програми, відбулося народне гуляння, в якому взяло участь майже все
село. Присутні мали нагоду скуштувати вівчарські страви: сир, урду, бриндзю, бануш, ягнятину.
Ми мріємо зберегти цей фестиваль та ще більше розвивати його. Ми також дуже
задоволені тим, що до нас приїхали делегації з Львова та Ужгороду, які високо
оцінили наш фестиваль, снімали, робили фотографії. Ми раді, пані Христино, що Ви, як моя односильчанка, не
забуваєте Бистрий і транслювате передачі про наше село.

Настоятель
бистрянської парафії Іван Юрча розповість детальніше про весняний обряд гуцульської міри: Нам відомо, що з давніх-давен наші предки працювали лісорубами або вирощували худобу, забезпечуючи таким чином повсякденне життя.
Також нам відомо із історії нашого села, що майже
кожна сім’я
тримала овець. Під час зими кожен господар тримав вівці вдома, а з приходом весни, вівці збиралися до купи до однієї стайні,
де їх перебирав вівчар, який мав виганяти їх на високогірні пасовиська. У день коли збиралися вівці, вівчарі доїли і
вимірювали молоко овець, щоб знали як ділити
сир людям. Ця подія тривала весь день. Між часом, бистряни почали працювати і в
інших галузях, вже не кожна сім’я
тримає овець, але день міри далі зберігся. Таким чином, і ті хто мав і ті хто
не мав овець приходив у день міри з кошиками, так як на Великдень, а після
вимірювання молока овець, всі сідали за спільний стіл,
співали і танцювали. Як вечеріло, люди ішли до свого
дому. На жаль, останнім часом міра не має те саме значення як колись. Переважна
частина дійства проводиться довкола фестивалю, артистичної програми, але далі робиться молитва за овець та вівчарів. Цього року я відправив цю молитву у Чорній Долині, у господаря-вівчарая ІванаТуруса. Молитва за овець та вівчарів читається, щоб вівці та вівчарі були
захищені від всього лиха та щоб здоровими повернулися восени додому. Важливим
є, що наші люди даді зустрічаються у цей день у єдності та любові.

Село
Бристрий багате на надзвичайно мальовничі краєвиди, край де гори оточуються
густими лісами, що розташоване у Марамурешсьому повіті на кордоні з Україною, де майже
всі жителі етнічні українці. Зразок гармонійного співжиття людини з природою.
На маленькому горбі розташована українська православна церква, по дорозі від
церкви, до центра села, можна побачити гарні помешкання споруджені працьовитими
господарями. В центрі села знаходиться мерія, магазини, культурний будинок, пам’ятник
героям та бібліотека. На 500
метрові відстані від центру розміщена нещодавно ремонтована восьмирічка, в якій
викладається й українська мова. В селі Бистрий два пансіонати, банк, пекарня.
Майже всі місцеві жителі розмовляють українською мовою та дуже гарно зберігають прадідівські звичаї та обряди, чи йде мова про різдвяні або великодні звичаї або про весняні обряди Гуцульська міра, про що ми сьогодні розповіли. Пишаюся тим, що я дочка села Бистрий, де живуть прекрасні щирі люди.