Даніел Кнорр та роботи-жебраки
Впродовж часу було написано багато про жебраків-румунів за кордоном. Одна з останніх таких новин розповідала про роботів-жебраків, створених артистом румунського походження Даніелом Кнорром.
Василь Каптару, 29.04.2012, 18:12
Впродовж часу було написано багато про жебраків-румунів за кордоном. Одна з останніх таких новин розповідала про роботів-жебраків. Одного з них можна побачити на вулиці Марія Хільфер, найпереповненішому бульварі Відня, його створив артист румунського походження Даніел Кнорр з Берліну.
Я запросила його до мікрофону розповісти нам про те, як з’явилася у нього ідея створення роботів-жебраків: «В 1999 році мене запросили на виставку з Берну, Швейцарії, щоб створити роботу для громадського простору. Перебуваючи там, я дізнався, що жебраків-людей збиралися прогнати з міста, тому що вони завдавали шкоди його іміджу. І я подумав щось зробити, тому що жебрацтво є, можливо, однією з перших професій у світі. І я вирішив зробити робота-жебрака, індустріалізувати це, якщо можна так сказати, щоб таким чином допомогти жебракам. Потім мене запросили на різні виставки і я створив різні покоління роботів. Цей робот з Відню є четвертим чи п’ятим роботом, який вийшов у цій серії».
Але хоча й роботизація цієї діяльності здавалася неможливою, твір Даніела Кнорра здобув успіху, взяв участь на виставках і завоював прихильників. Даніел Кнорр: «Реакції були різними. В одному музеї з Ессену у 2002 році люди сказали, що воліють дати гроші роботам, аніж жебракам, тому що вони не пахнуть, не мають поганий вигляд. Люди звідти і були першими, які придбали робота-жебрака. Мені здалося, що з боку публіки це неоліберальний жест, але мене це й обурило. Але таким є суспільство, я подумав, що цей робот підходить для індустріалізації цього ремесла. Це й матеріалізація явища, яке відбувається щодня. Кожного дня всі ми в деякій мірі просимо їжі, навіть якщо ми маємо що їсти, все одно ми щось просимо».
Основна ідея роботів відповідає запиту кураторів виставки під назвою «У вашому розпорядженні – мистецтво і праця» («At Your Service – Art and Labour»), у якій бере участь Даніел Кнорр. Однією з вимог кураторів було, щоб артисти проілюстрували своїми роботами автоматизацію робочого процесу. Серед запропонованих тем була й тема про те, як робота піднімає самоповагу, робота, яку розглядають як задоволення чи як тягар, і те, як суспільство впливає на наше професійне життя.
Артист румунського походження переконав організаторів, що його роботи-жебраки заслуговують бути побаченими, і він створив декілька їх варіантів впродовж часу. «Перші роботи мали собаку, це був робот із собакою, і коли хтось проходив перед ним, він реагував через фотоелектричну клітину і казав: «Добре виглядаєш. Чи не знайдеться у тебе 1 євро для мене?». І якщо ти давав йому гроші, він дякував тобі і бажав гарного дня. А собака постійно гавкав. А потім я зробив один робот як термінал, тобто простіший, і він діяв так само. Робот, який я представив у Відні, має рукоятку, яку повертаєш і він починає заряджатися, починає жебракувати і просити грошей. Має відділ, куди кладуться гроші, і коли ти це зробиш, він дякує тобі і бажає гарного дня.»
Я запитала Даніела Кнорра, в якій мірі розуміють люди, що роботи, які просять грошей, — це артистичний акт: «Мистецтво складне, тому що, йдучи вулицею, ти не сподіваєшся побачити якусь роботу. Все, що має основу та абстрактний характер, стає твором мистецтва, але це може бути будь-що, ініціатива якоїсь компанії, реклама, так що не думаю, що люди відчувають, що якась робота була задумана як твір мистецтва. Але ідея, яку передає мій твір, є індустріалізацією жебрацтва і, мабуть, це була остання річ, яку залишилося індустріалізувати. Напрямок роботики в моєму мистецтві залежить від бажання здійснення цього явища. Основана на ідеї Айзека Асімова, який вигадав 3 закони роботів, третій закон твердить, що робот має сам піклуватися про свою безпеку, що наштовхнуло мене задуматися над аспектом існування роботів і про те, що вони могли б робити. Ці закони роботів були запозичені вченими».
В останній тиждень квітня Даніел Кнорр приїздить до Бухареста з новою виставкою, яка буде проведена в Музеї сучасного мистецтва. Цього разу артист приготував для нас «свинарник з доларів». Йдеться про свиней орігамі, зроблених з доларів дуже великого розміру, від 50 см і до натуральної величини. (Ана-Марія Кононович, Людмила Дорош)
