Сільське життя
Cоціальне підприємство Сільське життя, засноване у 2011 році, прагнуло показати жителям міст альтернативу міському стилю життя.
România Internațional, 13.08.2013, 01:03
Одне соціальне підприємство, засноване у 2011 році, прагнуло показати жителям міст альтернативу міському стилю життя. “Сільське життя” було засноване однією румункою, економісткою за фахом, та американцем-фахівцем ІТ, які прийшли до висновку, що більше не хочуть жити у Ванкувері (Канада), а хочуть ростити своїх дітей в Румунії.
Александра Васіліу та Грег Бадєш заснували “Сільське життя” з подвійною метою. Що вони бажають зробити дізнаємося від Александри: ”Сільське життя” бажає розвитку сільських громад у дещо іновативний спосіб, об’єднавши два дуже різних середовища: соціальне та економічне, міське із сільським, щоб люди із села природним способом почали краще використовувати власні ресурси, а мешканці міст, якщо приїдуть і оцінять деякі речі, зрозуміли, що вони мають цінність і, можливо, щоб отримали ідею про те, що б вони змогли зробити, щоб підтримати їх. Що робить організація — вона зводить ці два соціальні середовища, щоб таким чином селяни надихалися від городян, які приїздять туди і оцінюють те, що вони мають, а мешканці міст щоб трішки віддалилися від їхнього напіввіртуального всесвіту, в якому вони живуть. Окрім того факту, що городяни розслабляються, вони мають нагоду згадати, звідки до них потрапляє їжа, як доглядаються тварини, — діяльності, до яких вони можуть залучатися, коли перебувають в гостях у наших сім’ях із сіл.”
Александра та Грег організовують майстерні, де відвідувачі навчаються прищеплювати дерева, доїти тварини, вивчають різні види листя з лісу, як вони забарвлені, яка в них форма, як робити бринзу, вони можуть бути присутніми при народженні ягнят та козенят, беруть участь у різних звичаях та заходах села. Інший вид діяльності залучає великі групи, максимум до 20-30 осіб, які беруть участь у великих подіях, наприклад у вечорницях чи стрижці овець. За обидва види діяльності стягується плата, 25% якої відходить соціальному підприємству, а решта — селянам за використані ресурси, а проживання відвідувачів забезпечується в традиційних сільських дворах. Третім видом діяльності є волонтерство, яким можна займатися тільки тоді, коли члени громади мають проект, для якого їм потрібен досвід чи допомога тоді, коли вони не можуть зробити певний вид роботи самі. Це може бути експерт, коли йде мова про місцевий проект, чи хтось, хто хоче займатися фізичною роботою, і тоді оплата за участь є невеликою. Групи можуть перебувати в селі не менше 10 днів. Прибуток організації “Сільське життя” реінвестується в їхню діяльність, тому що це правило соціальних підприємств. Александра каже, що бажає розвивати сільські громади досить іновативним методом: ”Зближаючи два дуже різних середовища: соціальне та економічне, міське із сільським таким чином, щоб люди із села природним способом почали краще використовувати власні ресурси, а мешканці міст, якщо приїдуть і оцінять деякі речі, зрозуміли, що вони мають цінність і, можливо, щоб отримали ідею про те, що б вони змогли зробити, щоб підтримати їх.”
Відвідувачі — це як іноземці, так і румуни, переважна більшість із середнім рівнем доходу. Вони в захопленні, особливо румуни, які ще відчувають ностальгію літ, проведених в дитинстві у бабусі й дідуся. Що стосується селян, які підключаються до цієї гри з городянами, то з їхньої точки зору справи змінилися і, як каже, Александра, зміна не обов’язково в кращу сторону: ”На початку люди дуже підозрілі. Не так було в румунському селі, румуни відомі за свою гостинність. Відколи з’явився телевізор і вся негативна інформація, яку там можна почути, люди стають все більше зляканими, вони бояться впустити в дім незнайомих людей, і як би вони не хотіли, як би вони не усвідомлювали, що це допомагає їм, спочатку вони стримані. Якщо один з них починає довіряти нам як організації, вони приймають людей, бачать, з якими людьми ми працюємо, і стають дуже задоволеними. І цей стан задоволення розповсюджуються у громаді дуже швидко, і потім все більше й більше людей хочуть увійти в програму.”
Дотепер “Сільське життя” забезпечило гостями три села з повітів Арджеш, Долж та Прахова, але прагне розширити свою діяльність і в інші громади з повітів Вилча та Сібіу. Однією з метою проекту є заохотити непрямим чином невеличкі ініціативи в сільській зоні. Селяни можуть чекати своїх відвідувачів ярмарком місцевих виробів, організованих спеціально для них, щоб побачити, які вироби користуються кращим попитом на ринку. На веб-сторінці організації “Сільське життя” Александра пише, що перед тим, як поїхати в Канаду, румунське село, завжди таке доступне для мене, не було серед моїх улюблених туристичних напрямків. Його спокій, гармонія між людьми, тваринами та природою здавалися мені звичайними і само собою зрозумілими. Все-таки, проживаючи на Заході і подорожуючи по світу, я зрозуміла і почала цінувати на його справжню вартість. Так що я повернулася в Румунію, намагаючись примирити дві потреби. Серйозну потребу румунського села розвиватися із соціальної та економічної точки зору, та мою власну потребу у просторі та автентичності у цьому божевільному світі.
Здається, що цю потребу простоти та автентичності експериментують все більше й більше людей. Александра та Грег не єдині, хто відкрив для себе сільське життя. Я зустріла й інших таких румунів, які народилися тут чи обрали для себе життя в цьому куточку світу. Про них ви теж дізнається в наступних випусках рубрики “Унікальна Румунія”.
