Актор Флорін П’єрсік, відзначений на Преміях Гопо
В рамках Премій Гопо актор Флорін П'єрсік був відзначений, отримавши премію За всю кар'єру.
Corina Sabău, 23.07.2016, 03:35
В рамках Премій Гопо актор Флорін П’єрсік був відзначений, отримавши премію За всю кар’єру. Упродовж своєї кар’єри Флорін П’єрсік мав плідну співпрацю з режисером Іоном Попеску-Гопо, чиє ім’я носить найважливіший захід, присвячений цінностям румунської кінематографії. В момент, коли актор Флорін П’єрсік піднявся на сцену, щоб отримати статуетку – премію за всю свою діяльність – публіка Великого залу Бухарестського національного театру влаштувала йому довгі овації. Я не знаю, кому подякувати за премію Гопо. Потрібно б подякувати мені, що дожив до цього віку, – пожартував Флорін П’єрсік при врученні трофею.
Одним з найважливіших трофеїв, премією За всю кар’єру було нагороджено в попередніх випусках емблематичних акторів румунського фільму: Коку Блеос, Раду Белігана, Мітіку Попеску, Юріє Даріє, Іона Бесою, Драгу Олтяну-Матей, Маріна Морару, Жана Константіна. Народжений 27 січня 1936 року в м. Клуж-Напока, Флорін П’єрсік є одним з найулюбленіших та найбільш плідних румунських акторів, із вражаючою кар’єрою як в театрі, так і в кінематографі та телебаченні. Випускник Інституту театральних та кінематографічних мистецтв (випуск 1957 р.), Флорін П’єрсік дебютував два роки пізніше на сцені Бухарестського національного театру у головній ролі учня диявола. За цією роллю прийшли інші головні ролі у виставах Оптимістичні трaгедії, Люди й миші, Орфей у пеклі, Політ над гніздом зозулі, Сойки, Наречені приземляються в Парижі, Незнайомці серед ночі або Солодкий птах молодості, й ці ролі продемонстрували його вражаючу багатосторонність. Одна з вистав, яка відзначила його існування, як каже Флорін П’єрсік, була вистава Пер Гюнт Едварда Гріга. Це вистава, яку актор обрав і у святковий момент, у січні, коли відсвяткував свій день народження на сцені Клузького Румунського національного оперного театру. В рамках вистави під назвою Не питайте, скільки мені років! актор виконав монологи з вистави, в той час як Оркестр Клузького оперного театру виконав сценічну сюїту з концерту Пер Гюнта на музику Едварда Гріга.
Флорін П’єрсік: У 22 роки, коли я закінчив театральний факультет Інституту театру й кінематографії, Діну Чернеску, один з режисерів, яких я любив й оцінював найбільше, розподілив мене в цій ролі, що охоплювала три віки. Тому що я грав в юності, і зрілому віці, у 45 років, і зараз, у 80 років. Вистава є однією, але те, що я представляю, є насправді історією Пер Гюнта, розказана мною у 9 монологах, сказаних мною в різному віці. Але що є вражаючим, і відбувається в 19-ий раз, так це акомпанемент Оркестру румунського оперного театру, який інтерпретує музику Едварда Гріга, складену спеціально для Гюнта. Коли я дебютував у 22 роки, Діну Чернеску мав ідею використати у виставі музику Гріга у важливих сценах. І ще можу сказати, що завдяки цій ролі я не став актором Клузького Національного театру, де мріяв бути на сцені, і був на місці ж прийнятий на роботу до Бухарестського національного театру великим письменником і академіком Захарією Станку, моїм улюбленим викладачем Александру Фінці, моїм наставником та винятковим режисером.
Кінематографічний дебют Флоріна П’єрсіка відбувся в 1957 році у франко-румунському фільмі Береганські будяки, автор сценарію і режисер Луї Дакен за романом Панаіта Істраті. Підтвердження прийшло, однак, завдяки співпраці, яка продовжуватиметься протягом декількох десятиліть. Один з улюблених акторів Іоана Попеску-Гопо, Флорін П’єрсік зіграв у не менш ніж п’яти фільмах маестро, від невеликих ролей – Історія, як в казках, Вкрадена бомба чи Кроки до місяця – до головних ролей, таких як роль принца-мрійника з Якби я був… Білий Харап чи, пізніше, роль з Імператора парі. Герой із Якби я був… разом з трагічною епопеєю сотника Сабінуса з епічного твору Мірчі Дрегана, Колона (1968) перетворили Флоріна П’єрсіка майже миттєво в секс-символа епохи, румунський варіант Ален Делона, Джуліано Джемми чи Фернандо Рея.
Флорін П’єрсік: Я належу публіці. Глядачам. Колегам, друзям, людям, яких ніколи не бачив у своєму житті. Публіка допомогла мені стати тим, ким я є, публіці я зобов’язаний тим, що я є актором Флоріном П’єрсіком, публіка підштовхнула мене вперед. Вона бачила мене в ролях на сцені, бачила мене й у кіно. Мене запитав хтось, що мені більше подобається, театр чи фільм. Звичайно, що театр. І мені він подобається тому, що театр схожий на те, що відбувається зараз зі мною, люди бачать один одного зблизька. Я повинен сказати лише одне: що я належу вам, Публіці, публіка є пульсом, моїм дзеркалом. Якби не було публіки, ми б не були нічим.
Упродовж п’яти десятиліть кінокар’єри, Флоріна П’єрсіка можна було побачити в міжнародних співпродукціях (Сім хлопців та пустунка, Гарні відпустки, Боротьба за Рим) та в румунських продукціях, що належать до всіх кінематографічних жанрів, від драми до комедії, від історичних фільмів до тривожних, пригодницьких, створених Савелем Стіпулем (Близько до сонця, Пригоди на Чорнім морі, Дивний агент), Франчіском Мунтяну (Нова дорога, Тунель, Рудоволосий), Мірчі Дрегана (Вибух, Брати Ждері, Штефан Великий – Васлуй 1475, Гніздо саламандри), Серджіу Ніколаеску (Міхай Хоробрий), Мірчі Мурешана (Пінтя, Лебідь зимою), Джео Сайзеску (Я, ти і Овідіу) або Вірджіла Калотеску (Остання межа смерті, Мережа S). Паралельно з цим, актор зміцнив свою позицію завдяки ролям з Ангел Шаптекай із серії фільмів з гайдуками, створеної Діну Коча (Гайдуки Шаптекая, Тиждень божевільних, Придане княгині Ралу) та Мерджелату з пригодницького фільму Жовта троянда, Дорога кісток, Таємниці Бухареста, Срібна маска, За все платиться, Бірюзове намисто. Останніми ролями з великого екрану були експериментальні й незалежні постановки Fix Alert та Емінеску versus Емінем, створені Флоріном П’єрсіком молодшим.
