Пацієнт Емінеску

В останні роки свого короткого життя, лише 39 років, поет боровся з психічним захворюванням, про причини якого досі сперечаються фахівці, а також він був пацієнтом кількох госпісів.

Steliu Lambru, 08.08.2022, 05:02

Міхай Емінеску був поетом, прозаїком і журналістом, який за оригінальність своєї літературної творчості отримав неофіційне звання «національного поета». Він є найпопулярнішою культурною постаттю в Румунії, його день народження, 15 січня, є Днем ​​румунської культури. У конкурсі «Великі румуни», організованому румунським суспільним телебаченням у 2006 році, Емінеску посів 3 місце. Більшість присвячених йому книг, справедливо розповідають про його життя і творчість в позитивному ключі, але є також міф про Міхая Емінеску, як назвав свою книгу про поета відомий історик Лучіан Боя. На жаль, був не тільки геніальний поет Емінеску, а й пацієнт Емінеску. В останні роки свого короткого життя, лише 39 років, поет боровся з психічним захворюванням, про причини якого досі сперечаються фахівці, а також він був пацієнтом кількох госпісів.

Міхай Емінеску, який прожив всього 39 років, з 1850 і 1889 роки, за своє коротке життя показав себе як зрілий журналіст і справді геніальний літератор. Він народився в м.Ботошань і був сьомою дитиною в багатодітній родині податкового колектора Георгія Еміновича. У літературі дебютував у 16 ​​років, коли вчився у ліцеї. Потім став студентом юридичного та філософського факультетів у Відні та Берліні, але не закінчив навчання. Повернувшись до Румунії в 1874 році, у віці 24 роки він оселився в Яссах, де працював бібліотекарем, вчителем, шкільним ревізором і журналістом у консервативній газеті «Тімпул». Водночас він присвятив себе літературі та публіцистиці, які, на жаль, був змушений припинити 1883 році, у віці 33 років, через хворобу. Серед багатьох віршів Міхая Емінеску, які мали великий вплив на румунську культуру, між 1873 і 1883 роками написав поему «Luceafărul/До зірки», яка має 98 строф.

Історики літератури намагалися з’ясувати причини хвороби Міхая Емінеску, яка, врешті-решт, обірвала його життя. Більшість дослідників сходяться на думці, що йдеться про психічне захворювання, але на той час чіткого діагнозу поставити не вдалося. Доктор Октавіан Буда, професор Університету медицини та фармації ім. Кароля Давіли та психіатр бухарестського Інституту судмедекспертизи ім. Міни Міновіча входив до команди спеціалістів, які повторно розглянули справу пацієнта Емінеску. «Професор Ірінел Попеску та академік Єуджен Сіміон зібрали групу лікарів, які також обговорили цей випадок. У цю команду входили неврологи та психіатри. Я зробив вступ до того, що в культурі називають «патологією», тобто ідею медикализованої біографії та того, як певна психічна хвороба може або не може безперечно залишити свій відбиток на біографії особи. Звідси виникає питання, чи можемо ми, враховуючи це, встановити зв’язок між твором і біографією.»

Влітку 1883 року Емінеску був госпіталізований з діагнозом «гостра манія». Це була перша госпіталізація, він також лікувався у відомій лікарні нервових захворювань «Меркуца». Октавіан Буда вважає, що на даний момент Емінеску можна поставити діагноз біполярності. «Є діагноз, про який дехто подбав, я маю на увазі доктора Йона Ніку, він в 70-х роках написав книгу «Емінеску, сомато-психічна структура». Є ще один патологоанатом, Овідіу Вуя, який займався цим питанням. Я вивчив клінічні прояви захворювання та діагноз крізь призму сучасних наукових досягнень. Вважаю, що це був біполярний розлад. Отже, в даному випадку це був епізод абсолютно незвичайної творчості, з елементами збудження, що супроводжуються депресивними епізодами, які мають певний тип поведінки. Біографічні орієнтири та все, що про нього можна було зібрати, свідчать про психічну нестійкість. Свідченням є госпіталізація спочатку до лікарні «Меркуца», а потім у приватному госпісі «Caritatea/ Карітатя» доктора Суцу, що знаходився по вулиці Плантелор, де Емінеску й помер. Вони, ймовірно, свідчать про наявність психіатричних проблем.»

Доктор Буда зазначив, що існує невідповідність між психічною хворобою Емінеску та лікуванням, яке він отримував, але це не пов’язано з тими, хто його лікував. «Чи змінює це геніальність його творчості? У жодному разі! Навпаки, я б сказав. Є люди з надзвичайно переповненою творчістю. Одне з питань, яке, безсумнівно, залишиться великою проблемою є зв’язок між пацієнтом Емінеску і медиками, які його лікували, у даному випадку лікарем Суцу та іншими, зв’язок, що має розглядатися крізь призму того, що було відомо і зрозуміло на той час у психіатрії. Якщо з точки зору діагностики ми можемо знайти якісь відповідники в сучасній мові, то драматичною проблемою, на мою думку, є лікування. Я припускаю, що в дійсності його лікували ртуттю, яка вважалася свого роду заспокійливим. Але на той час не було відомо про отруєння ртуттю, тобто про стан, в результаті проникнення складів цієї речовини в організм. Я вважаю, що це спричинило розлади його здоров’я. Лише набагато пізніше стало зрозуміло, що вживання великої кількості ртуті є більш ніж токсичним і може призвести до довгострокових, а іноді і постійних неврологічних змін.»

Міхай Емінеску є незаперечним неперевершеним генієм сучасної румунської літератури. А обставини, на кшталт його передчасної смерті, на жаль, можна знайти і в багатьох інших відомих постатей.