Від лея до євро
Румунія, яка є членом Європейського Союзу з 2007 року, зобов’язалася перейти на єдину валюту, коли виконає необхідні умови, при цьому не існує автоматичної дати, коли лей має бути замінений.
Коріна Крістя і Христина Манта, 11.09.2026, 07:15
Румунія, яка є членом Європейського Союзу з 2007 року, зобов’язалася перейти на єдину валюту, коли виконає необхідні умови, при цьому не існує автоматичної дати, коли лей має бути замінений. Ці умови, тобто так звані Маастрихтські критерії конвергенції, покликані продемонструвати, що економіка є достатньо стабільною, щоб країна-претендент могла відмовитися від національної валюти та власної монетарної політики. Йдеться про чотири основні економічні критерії. Перший — це стабільність цін. Середній рівень інфляції за 12 місяців не може перевищувати більш ніж на 1,5 процентних пункти середній показник трьох держав єврозони з найнижчою інфляцією.
Друга умова — це фіскальна дисципліна. Бюджетний дефіцит має, в принципі, становити менше 3 % ВВП, а державний борг — не перевищувати 60 % ВВП, за винятком випадків, передбачених європейськими правилами. Третім критерієм є стабільність обмінного курсу. Національна валюта має брати участь у механізмі обмінного курсу ERM II щонайменше два роки без серйозних коливань та без девальвації центрального курсу щодо євро, тим самим демонструючи стабільність лея щодо євро. Четвертим критерієм є конвергенція довгострокових процентних ставок. Відповідно, процентні ставки за довгостроковими державними облігаціями не повинні перевищувати середнього показника трьох держав із найвищим рівнем цінової стабільності більш ніж на 2 %.
Крім того, національне законодавство, зокрема статут Національного банку Румунії, має відповідати європейським договорам. Аналіз поточної ситуації показує, що, хоча приєднання до єврозони й надалі залишається ціллю країни, на даний момент Румунія не виконує жодної з цих умов. І це незважаючи на те, що десять років тому країна була напрочуд близькою до номінальних критеріїв: у неї була дуже низька інфляція, дефіцит у розмірі лише 0,7 % ВВП, державний борг на рівні 38,4 % та довгострокові процентні ставки на рівні 3,6 %. Проте вона не була учасницею ERM II, а також існували законодавчі проблеми.
Адріан Кодирлашу, CFA Румунія — організація, що об’єднує фахівців у галузі інвестицій та фінансового аналізу: «Приблизно 10 років тому, у 2016–2017 роках, ми відповідали критеріям і могли б подати заявку на вступ. Звісно, ми б не вступили одразу, але, можливо, не опинилися б у тій ситуації, в якій перебуваємо зараз. Фактично, зараз ми маємо нестійкий державний борг, який зростає прискореними темпами. Вже зараз, якщо подивитися на вартість цього державного боргу, ми посідаємо 4-те місце в Європі за відсотком ВВП, що витрачається на виплату відсотків. Тож, як не дивись, це не те, що потрібно, і виходом із цієї ситуації могло б стати вступ до єврозони — можливо, єдиним виходом. Саме тому вкрай необхідно вжити заходів для приєднання до єврозони, зокрема у сфері фіскальної політики — це наша головна проблема. Ми бачимо ці надзвичайно високі дефіцити, які призвели до ситуації з нестабільним державним боргом і які, як відчувають громадяни, спричиняють таку високу інфляцію. У нас, безперечно, найвища інфляція в Європі, і хоча в липні знизилася, вона залишається найвищою в Європі».
Фахівці говорять про стагфляцію в Румунії, що характеризується економічною стагнацією та високою інфляцією, яка й надалі гальмує споживання населення. Протягом року Національний банк двічі переглянув прогноз інфляції у бік підвищення: з 3,9 % до 5,5 %, а потім до 6,1 % на кінець 2026 року, причому повернення до цільового діапазону прогнозується лише на останній квартал 2027 року. Поки що, хоча дані свідчать про те, що Румунія є більш інтегрованою в європейську економіку та значно заможнішою, інфляція на рівні 8,4 %, дефіцит у 7,9 %, процентні ставки на рівні 6,7 % та триваюча відсутність участі в ERM II роблять перехід на євро на даний момент нереалістичним. Однак, за словами чиновників, Румунія має продовжувати докладати зусиль для вступу до єврозони; навіть президент Нікушор Дан висунув ідею укладення політичної угоди між партіями з цього приводу.
Вирішення проблем Румунії лежить у фіскальній площині, адже саме система оподаткування призвела до ситуації, в якій ми опинилися, — зазначає Адріан Кодирлашу, який також дає прогноз щодо термінів вступу Румунії до єврозони: «Ми поставили собі за мету десь у 2025 році, тобто за сім років, знизити дефіцит до рівня нижче 3. Отже, до того часу у нас немає можливості цього зробити. Крім того, ймовірно, траплятимуться різні події, і ми знову знайдемо виправдання, щоб і далі утримувати високий дефіцит. Тож, скоріше за все, раніше ніж через 10 років я цього не бачу. Але, з іншого боку, щоб ціль була вірогідною, недостатньо, щоб наші політики просто заявляли, що ми хочемо приєднатися до єврозони — ми маємо робити конкретні кроки. І знову ж таки, що дуже важливо: щоб додати переконливості та показати, що ми говоримо серйозно, нам слід звернутися до європейських органів влади — Європейської комісії та Європейського центрального банку — щоб разом з ними розробити план. Тільки тоді цей план буде надійним. Ми не можемо сказати, що хочемо приєднатися, а потім: «Ой, сталося щось, відкладемо ще на 5 років»… Так не буває!»
Аналітики зазначають, що євро може забезпечити Румунії зниження транзакційних витрат, усунення валютного ризику, глибшу фінансову інтеграцію та переваги для громадян і компаній. Однак, додають вони, єдина валюта не є чарівним рішенням економічних проблем. Вона найкраще працює тоді, коли економіка, яка її запроваджує, є достатньо сильною, щоб обійтися без власного обмінного курсу та власної монетарної політики. Наразі Національний банк Румунії (BNR) може змінювати процентну ставку монетарної політики та втручатися, щоб реагувати на конкретні проблеми румунської економіки. Після переходу на євро рішення щодо монетарної політики ухвалюватиме Європейський центральний банк для всієї зони євро. А поки що Румунія не готова відмовитися від лея, не втративши при цьому здатності захищати свою економіку.
