Олімпіада усмішок у селах
Ми звикли радіти і хвалитися успіхами наших олімпійців. У сьогоднішній статті, однак, ми розповімо про проєкт під назвою «Олімпіада усмішок», який має на меті принести радість і нормальність в життя дітей з неблагополучних сільських районів.
Ана-Марія Кононовіч і Христина Манта, 27.08.2024, 08:48
Ми звикли радіти і хвалитися успіхами наших олімпійців. Здається, румунські підлітки дуже добре вміють завойовувати медалі на олімпіадах з математики, фізики, хімії та інформатики як в країні, так і за кордоном, що дійсно радує. У сьогоднішній статті, однак, ми розповімо про проєкт під назвою «Олімпіада посмішок», який має на меті принести радість і нормальність в життя дітей з неблагополучних сільських районів.
Сімона Грігораш Олару, засновниця Асоціації ТА «Тополіно» та Асоціації «Сьогодні дитина, завтра дорослий», розповіла нам свою історію та свої проєкти: «Ця історія є сильною опорою для мене, і вона спрямовувала мої кроки до багатьох проєктів і доль. Тополіно розпочався у 2017 році після медичної історії моєї дитини, яка народилася з вродженою вадою розвитку, і відтоді все в моєму житті набуло іншого значення. Офіційно з 2017 року я працюю з дітьми з медичними та соціальними проблемами, а також виїжджаю до більш особливих випадків у селах, куди ми нечасто доїжджаємо, хіба що на Різдво чи Великдень. І я їжджу постійно, тому що за ці роки я виявила багато випадків самотніх дітей, яких виховують лише бабусі та дідусі, або лише старші брати та сестри. І якось, повільно, повільно, багато з них набули іншого значення в моєму житті, і я отримую сильнішу мотивацію з кожним випадком, який я зустріла».
Її особиста життєва історія також підготувала її до викликів, і саме так з’явився проєкт «Олімпіада усмішок у селах», про який нам розповіла Сімона Грігораш Олару: «Це проєкт мого серця, з 2018 року я його ініціювала і почала з ним в комуні Дор Мерунт, в Келерашському повіті, де разом з директоркою школи ми збирали разом дітей з особливими соціальними ситуаціями з неповних сімей, з високим ризиком кинути школу, дітей з медичними захворюваннями. І ми думали про те, як зробити так, щоб ці діти, чия доля, можливо, трохи сумніша, ніж у інших, сміялися, мали гарні спогади, мали якісь життєві приклади, щоб вони захотіли стати такими, коли виростуть. І на основі цієї ідеї принести усмішку туди, де є смуток, ми створили цю концепцію «Олімпіади усмішок». Організуємо багато заходів, починаючи з освітньої та просвітницької сфери щодо харчування, де ми вчимо цих сільських дітей, чому здоровіше їсти чисту їжу, а не тільки печиво та газовану воду, намагатися не їсти тільки солодощі, а їсти здоровий перець з городу, сир від корови чи кози, залежно від того, які тварини водять навколо хати. Крім цього освітнього аспекту, ми йшли в ігрову зону, тому що «Олімпіада усмішок» передбачає багато ігор, і я ініціювала для них всілякі командні ігри, тому що я зацікавлена у згуртованості між ними. Наприкінці ми зазвичай влаштовуємо пікнік, або на спортивному майданчику, або на траві, і там ми сидимо і розмовляємо. Говоримо про те, що у кожного є вдома: бабуся, цуценя, кіт, сестра».
Так ми дізналися, що учасники розгадують пазли, з’єднують крапки на аркуші паперу, відкриваючи підказки до інших ігор, або беруть участь у геніально розроблених естафетах на свіжому повітрі, а потім все це винагороджується їжею, яку вони зазвичай бачать лише на картинках. Сімона Грігораш Олару також анонсувала ще один проєкт: «1 червня ми поїхали до притулку “Мати і дитина” в Джурджу. Це парафіяльний будинок Святих Михаїла і Гавриїла, десь за 5 км від міста Джурджу, де живуть матері і діти, які перебувають під опікою держави, саме для того, щоб дати їм транзит до миру і захисту. 1 червня ми поїхали туди, щоб багато сміятися, гратися і привезти те, що їм потрібно: їжу, одяг, іграшки, ігри, меблі».
І як заохочення для всіх нас, Сімона Грігораш Олару, засновниця Асоціації ТА «Тополіно» та Асоціації «Сьогодні дитина, завтра дорослий», додала: «Ніколи не забуваймо, з чого ми починали, і будьмо добрими, бо ніхто не знає, куди нас заведе життя. Це те, чого я навчилася протягом свого життя і своєї подорожі! У мене так багато проєктів, які дуже потребують підтримки, через волонтерів, через партнерство, адже так легко змінюватись на краще навколо нас, варто лише захотіти».
Поради, до яких більше нічого додати!
