Інтерв’ю з лекторкою та перекладачкою Альоною Біволару
У сьогоднішній рубриці пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з лекторкою д-р української секції Факультету іноземних мов та літератур Бухарестського університету та перекладачкою Альоною Біволару.
Христина Штірбець, 19.03.2026, 08:01
У сьогоднішній рубриці пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з лекторкою д-р української секції Факультету іноземних мов та літератур Бухарестського університету та перекладачкою Альоною Біволару. Слід уточнити, що Альона Біволару є також засновницею Verba Translations www.verbatranslations.ro та Lex Business Hub — ресурсу, присвяченого експатам та біженцям.
Сьогодні ми вирішили говорити про перекладацьку діяльність пані Альони, яка протягом року працювала також в редакції ВСРР. Отож, про книги, автори, популяризацію української літератури в Румунії, мистецтво, роль та майбутнє перекладу – пропонуємо вам послухати в нашому інтерв’ю.
— Доброго дня, пані Альоно! Дякую Вам, що Ви погодилися дати інтерв’ю ВСРР. Спочатку запрошуємо Вас розповісти коротко про себе.
— Доброго дня, дякую за запрошення. Я — лекторка української мови та літератури в Бухарестському університеті, перекладачка та дослідниця української культури. Уже багато років я займаюся популяризацією української мови в Румунії, як через викладання, так і через переклад. Паралельно розвиваю ініціативи, спрямовані на підтримку української громади та міжкультурного діалогу.
— Ви перекладаєте вже кілька десятиліть. Що саме спонукало вас взятися й за ремесло перекладача?
— Переклад став природним продовженням моєї академічної роботи. Працюючи з текстами, я відчула потребу зробити їх доступними для ширшої аудиторії. З часом це переросло у свідомий вибір — представляти українську літературу румунському читачеві та створювати культурні мости між двома просторами.
— Ви перекладаєте з двох мов: української та румунської. Чому саме ці дві мови? Чи є відмінність між перекладом із української та перекладом з румунської? Якщо так, то в чому вона полягає?
— Це мови, які визначають мою професійну ідентичність. Українська — моя спеціалізація, а румунська — мова середовища, в якому я працюю. Відмінності між ними суттєві: українська вирізнається образністю, емоційною глибинною, тоді як румунська має іншу синтаксичну логіку та мелодику. Переклад вимагає дуже тонкого відчуття обох мов, щоб текст звучав природно.
— Яких саме авторів ви перекладаєте, і чому вам важливо, щоб саме вони зазвучали румунською?
— Серед авторів, з якими я працюю, є як класики, так і сучасні письменники. Зокрема, мене цікавить сучасна українська література — такі автори, як Максим Дупешко чи Любко Дереш, адже вони відображають складну і багатогранну реальність сьогодення. Для мене важливо, щоб ці голоси були почуті в Румунії, адже вони формують сучасний образ України.
— Розкажіть коротенько про книги, перекладені Вами для дітей.
— Дитяча література займає особливе місце у моїй діяльності. Я перекладала, зокрема, твори Григорія Сковороди, які є класикою дитячої літератури і водночас дуже складними для перекладу через ритм, риму і гру слів. У таких текстах перекладач має бути водночас і письменником, щоб зберегти їхню живість і привабливість для дітей. Але ще перекладала декілька книг українських сучасних письменників в серії Антібулінг, яке започаткувало румунське видавництво.
— Які книги Ви ще переклали?
— Окрім дитячої літератури, я перекладала сучасну прозу, зокрема роман «Культ» Любка Дереша та «Історія, варта цілого яблуневого саду» Максима Дупешко, а також вірші Ії Ківи, але й наукові та біографічні тексти, як наприклад про видатного політика сьогодення Володимира Зеленського.
— На вашу думку, в чому полягає головна роль перекладача?
— Перекладач — це культурний медіатор. Його завдання — не лише передати текст, а й забезпечити його повноцінне «життя» в іншій культурі.
— Чи кожен бажаючий може стати добрим перекладачем, чи це значною мірою вроджене вміння?
— Я вважаю, що це поєднання знань, досвіду і таланту. Перекладу можна навчитися, але без мовного чуття і чутливості до стилю важко досягти високого рівня.
— З якими труднощами під час роботи над перекладом Ви стикаєтеся?
— Найскладніше — це передача культурних нюансів, ідіом, гри слів. Іноді доводиться шукати креативні рішення, щоб зберегти і зміст, і естетику тексту.
— Які книги та яких авторів вам найбільше хотілося б перекласти у майбутньому?
— Мені хотілося б і надалі перекладати сучасну українську літературу, особливо тексти, що осмислюють війну, ідентичність і культурну пам’ять. Це важливі теми, які потребують ширшого міжнародного звучання.
— Яка ваша улюблена книга і чому?
— Це складне питання, адже їх багато. Але особливо цінними для мене є книги, які відкривають нові сенси при кожному перечитуванні.
— Окрім літературного перекладу, які переклади Ви ще виконуєте?
— Я також займаюся академічними перекладами, перекладом офіційних документів, судові та нотаріальні переклади, а також перекладаю текстів у сфері освіти та культури. Це вимагає максимальної точності та відповідальності.
— Ви забезпечили також переклад для українських переселенців, які прибули до Румунії ще з перших днів війни. Будь ласка розкажіть як Ви справилися та в чому полягав такого роду переклад.
— З першого дня війни, я організувала групу перекладачів волонтерів, до якої увійшли наші випускники, магістранти та студенти. Ми працювали практично безперервно, перекладаючи у терміновому режимі всі запити, що надходили від державних установ, неурядових організацій та Бухарестського університету Досі тривалий час ми працювали в умовах інтенсивного навантаження, приймаючи основні хвилі біженців. На пунктах перетину кордону в надзвичайно короткі строки з’явилися інформаційні матеріали та флаєри, перекладені нами, щоб люди могли швидко зорієнтуватися в нових умовах. Водночас багато наших випускників долучилися до волонтерської роботи, вони перекладали на гарячих телефонних лініях у консульських установах а також у центрах прийому біженців, зокрема при Генеральному інспектораті з питань імміграції. Вважаю, що важливо було те, що ми змогли дуже швидко самоорганізуватися це надало державних інституціям необхідного часу для адаптації та кращої координації, зокрема таким структурам як Міністерство Закордонних справ, Прикордонна поліція та міграційні служби, які згодом могли більш ефективно реагувати на виклики.
— Чи на українській секції Факультету іноземних мов та літератур Бухарестського університету, де ви є лекторкою, є й курси з перекладу? Як бачите майбутнє у цій галузі?
— Так, ми інтегруємо елементи перекладу в навчальний процес і заохочуємо студентів працювати з текстами. Майбутнє перекладу я бачу як дуже перспективне, особливо в контексті міжнародної співпраці. Водночас перекладач залишатиметься незамінним, адже жодна технологія не може повністю відтворити культурну глибину тексту.
— Наприкнці нашої розмови пропоную перечислити для зацікавлених осіб всі книги, перекладені Вами впродовж часу та видавництва де вони побачили світ.
— Я переклала такі книжки:
1) Трансільванська проблема. Румунсько-угорська територіальна суперечка та СРСР 1940-1946. Документи з російських архівів 1940-1946, видавництво «Ейкон», Клуж-Напока, 2014, (Problema transilvană. disputa teritorială româno-magheară și URSS 1940-1946. Documente din arhivele rusești, Editura Eikon, Cluj Napoca 2014)
2) «Культ» Любка Дереша, видавництво. «Мінерва», Бухарест, 2019 (Ritualul, de Lyubko Deresh, ed. Minerva, Bucuresti, 2019)
3) «Історія, варта цілого яблуневого саду», Максим Дупешко, видавництво «Даркле», 2021 (Povestea care valorează cât o întreagă livadă de meri, de Maksym Dupeșko, ed. Darclee, 2021)
4) «Байки» Григорія Сковороди, видавництво «Арк», 2022 (Fabule de Grigori Skovoroda, ed. Arc, 2022)
5) «Зеленський. Біографія», Сергій Руденко, видавництво ART, 2022, (Zelenski. O biografie, Serhii Rudenko, ed. Art, 2022)
6) «Перший місяць війни», Олександр Красовицький, видавництво Humanitas, 2022 (Prima lună de război, Oleksandr Krasovițki, ed. Humanitas, 2022)
7) «Диво на Різдво», Дара Корній, вид. Ars Libris, 2023, (Minuni de Crăciun, Dara Kornii, ed. Ars Libris, 2023)
8)» Друг з мезозою», Станіслав Солотвінський, видавництво DPH, 2024 (Un prieten din mezozoic, de Stanislav Solotvinski, DPH, 2024. ISBN)
9) «Таємне життя Рудика», Таїс Золотковcька, видавництво DPH, 2024, (Viața secretă a pisicii Sashy, de Tais Zolotkovska DPH, 2024)
10) «Єпидемія гарної поведінки», Станіслав Солотвінський, видавництво DPH, 2025 (Vindecăm prin fapte bune, de Stanislav Solotvinski, DPH, 2025)
11) «Усі пригоди Бурундука», Іван Андрусяк, видавництво DPH , 2025 (Incredibilele aventuri ale lui Andrei, de Ivan Andrusiak, DPH, 2025)
— Щиро дякую Вам, пані Альоно, за інтерв’ю. Бажаю Вам всього найкращого у професійному та особистому житті!
— Щиро Вам дякую, пані Штірбець!