Незвичайні великодні звичаї
Свято Великодня в християнських країнах відзначають по-різному, у багатьох країнах досі прийнято розписувати яйця, в тому числі робити писанки...
Ана-Марія Кононовіч і Василь Каптару, 22.04.2025, 06:15
Свято Великодня в християнських країнах відзначають по-різному: від прикрашання будинків чи криниць, наприклад, у Швейцарії, до спалювання ялинок у Німеччині, парадів у США чи виготовлення картонних або паперових ляльок, які спалюють у Велику неділю в Мексиці. У багатьох країнах досі прийнято розписувати яйця, в тому числі робити писанки і це останнє заняття є традицією, що збереглася в багатьох селах Румунії і широко визнана на міжнародному рівні.
Етнограф Музею буковинського села у Сучаві Аурел Препелюк розповів про традиційні румунські звичаї, пов’язані зі святкуванням Великодня. “Релігійні обряди переплітаються з народними ритуалами символічного оновлення часу, аспект, який був підхоплений ще дохристиянством, а пізніше прищеплений, сакрально, через епізод Воскресіння Ісуса. Звичайно, будь-якому великому святу повинен передувати піст, щоб пережити його більш інтенсивно і цей піст перед святом Великодня є також найдовшим постом у році, що триває 7 тижнів. Тому остання ніч перед початком Великого посту є особливою, принаймні в Буковині. Це в основному нічне свято, вивільнення енергій, під час якого також робляться кулінарні надмірності. Також є ряд звичаїв, від села до села роблять певні заклинання, але ця річ на наступний день повинна бути очищена. Тож у перший день посту або в Сполоканію, усі, хто перебрав напередодні ввечері, повинні пройти ритуал вживання алкоголю, іноді у великих кількостях, щоб вивести всі сліди їжі, м’ясного, що заборонено під час посту. Усі знають, що алкоголь – це дезінфікуючий засіб.”
Наш співрозмовник попереджає, однак, що цей дезінфікуючий характер вітається, якщо дотримуватися розумних меж споживання. Етнограф Музею буковинського села у Сучаві Аурел Препелюк додає: “Потім настає Вівторок посуду, коли буковинці мали переконатися, що піст буде повністю чистим. Весь глиняний, дерев’яний чи бляшаний посуд, в який клали їжу, мили лугом, щоб видалити залишки їжі тваринного походження. Ті, хто міг собі це дозволити і мав кілька наборів посуду, навіть виносили їх на горище і приносили інші, які були призначені спеціально для посту, але все рівно мали бути промиті. Десь в середині Великого посту господиня робила своєрідну інвентаризацію, в якій рахувала, чи має достатньо яєць, чи достатньо вона пофарбувала яєць, чи зробила достатньо писанок, щоби встигнути з цим до Великодня.”
У наш час писанки – вже звичайна практика, але традиційно писанки робили під час Великого посту. Також у цей час проводили інвентаризацію того, що встигли напрясти в хаті, щоб не було соромно в громаді. Аурел Препелюк продовжив свою розповідь про Вербну або Квітну неділю та про важливість тижня між Вербною неділею та Великоднем: “Квітна неділя походять від богині Флори, тобто йдеться про свято, яке має дохристиянське коріння. Символом святкування Вербної неділі по всій Румунії є вербова гілка. Верба вважається священним деревом, а вівчари, які не могли потрапити до священика, могли піти на сповідь до верби. Вербові бруньки символізують весняне відродження, а оскільки вони мають сріблястий і пухнастий вигляд, то в народі їх називають “котиками”. Освячені у неділю в церкві вербові гілки, також мають апотропеїчну, оберегову роль у помешканні. Їх використовували як оберіг влітку від грому, блискавки, граду, а навесні ці пучки паличок встромляли в грядки з цибулею і часником, які рано зійшли навесні, вважалося, що вони допомагають їм краще рости.”
Окрім християнських ритуалів Страсного тижня, наш співрозмовник привніс місцевий колорит: “Страсний четвер сповнений ритуалів. Були магічні ритуали дохристиянського походження. Були Діди Чистого четверга, коли роздавали милостиню в пам’ять про померлих предків. Були також очисні вогнища, в тому числі на могилах. Але був також дуже цікавий персонаж – Жоймеріца, фантастичне уявлення, свого роду богиня смерті. Вважалося, що вона шкодить жінкам, які ще не закінчили прясти вовну та чоловікам, які не полагодили паркан. І це повір’я було своєрідною установкою громади контролювати членів цієї громади, щоб вони вчасно виконували сільськогосподарські роботи, домашню роботу, щоб вони не стали потім тягарем, не були ганьбою! Крім цього традиція поливання дівчат парфумами мала місце і на Буковині, але зазвичай у німців, поляків і словаків, які були переважно католиками.”
Підготовка великоднього кошика для освячення в церкві завершує підготовку до Великодня. Народні перекази також розповідають, що в горах живуть велетні Блаженні, які, перебуваючи далеко від сіл, не знають, коли Великдень, але вони дізнаються про це по яєчній шкаралупі, кинутій у воду.
