Дойна сьогодні
Другий фестиваль «Туга за дойною», організований асоціацією «Frui Vita», відбувся поблизу «Саду з ліками», що є частиною Ботанічного саду ім. Димітрія Бриндзи у Бухаресті.
Ана-Марія Кононовіч і Василь Каптару, 24.09.2024, 07:48
Другий фестиваль «Туга за дойною», організований асоціацією «Frui Vita», відбувся поблизу «Саду з ліками», що є частиною Ботанічного саду ім. Димітрія Бриндзи у Бухаресті. Це був насичений день для любителів природи та національної культури. А все тому, що головна визначна пам’ятка, «Дойна», лірична, вокальна або інструментальна мелодія, характерна для румунського народу, з 2009 року внесена ЮНЕСКО до Списку нематеріальної культурної спадщини людства.
Еусебіу Богдан, віце-президент Frui Vita, розповів про цей унікальний проєкт: «Ідея спочатку належала моїй дружині Йоані, яка є президенткою асоціації. Ми обидва є членами-засновниками і любимо культуру і все румунське. Минулого року ми вирушили в дорогу з ідеєю просування Дойни, яка з 2009 року є нематеріальною спадщиною ЮНЕСКО. Ми дослідили, що відбувається в Румунії та зрозуміли, що румуни загалом люблять спадщину ЮНЕСКО, але ще більше вони люблять її, коли перебувають за межами країни. Вони відвідують все, що пов’язано з ЮНЕСКО, але вони не насолоджуються тим, що Румунія може запропонувати з точки зору спадщини ЮНЕСКО, навіть якщо ми говоримо про матеріальні чи нематеріальні речі. Ми вирушили в дорогу, в основному, з метою просування Дойни і, якщо минулого року ми хотіли розмістити деяку інформацію в цифровому посібнику, щоб кожен міг побачити її в будь-який час, то цього року ми вирішили піти трохи далі, щоб залучити більше різних учасників. Ми переклали цей цифровий матеріал на англійську мову, щоби легше поширювати за кордоном те, що популяризуємо.»
Традиційно через дойну виконавець виражає свою любов до природи, радість чи смуток, самотність чи обурення. Еусебіу Богдан, віце-президент Frui Vita, розповів нам, що цьогорічний фестиваль приніс багато новинок: «Ми вважаємо, що дойна найкраще звучить просто неба, тому що саме так її завжди співали, і в порівнянні з минулим роком, коли організували захід в Саду Монтеору, цього року ми вибрали Ботанічний сад, відкритий простір, набагато більший простір, завдяки чому змогли урізноманітнити заходи, запросили різних учасників, від дітей віком 3 – 5 років до осіб похилого віку, щоб наше послання досягло якомога більшої кількості людей. Ми почали з різного роду майстер-класів, чи то ремесел, чи то ігор для дітей. І тут я говорю про швейну майстерню, гончарну майстерню, потім майстерню, яка називалася «Театр Лабіринт», дещо незвичану, своєрідну подорож учасників із зав’язаними очима, де вони використовували всі інші органи чуття, окрім зору, під час проходження незвичайного маршруту. А потім, у співпраці з Дитячою комічною оперою, був майстер-клас для найменших, де вони малювали румунські мотиви та знайомилися з традиціями. Це була частина заходу. Потім у нас була виставка картин, яку ми організували з учасниками віком від 14 до 25 років. Темою була «Дойна». Вони виставляли свої картини на полотні або папері. У нас навіть був один учасник, який зробив картини на дереві. Це була виставка просто неба, яка завершилася конкурсом.»
Картини, представлені на виставці, ілюстрували різні способи розуміння ідеї дойни молодими людьми, переважно мешканцями міст. Наприклад, на одній з картин був зображений молодий чоловік у народному костюмі, який грає на флейті перед комплексом сірих багатопоіверхівок, що символічно виражає ідею звільнення, яке дойна може принести в життя міського жителя. Від нашого співрозмовника ми дізналися, що три картини отримали призи, а деякі навіть були продані. А оскільки це дойна, то не обійшлося без музики. Кульмінацією заходу став концерт Марії Касандри Гауші та Соріна Романеску, які утворюють дует під назвою Nod, а потім Аргату (музикант, який зосереджує свій репертуар на молодому поколінні, який також міксує народні пісні). Тож ми запитали Еусебіу Богдана, чи є дойна засобом лікування душі: «Безумовно, так, як каже Марія Касандра Гауші, Дойна відчувається, і це для тих, у кого є душа, щоб її слухати! І так, це, безумовно, засіб! Я хотів би надіслати тисячі подяк усім учасникам, усім партнерам, усім, хто допоміг нам у цьому проєкті. Ми сподіваємося побачити всіх і наступного року на третьому фестивалі!»
