Міжетнічна зустріч «Весняні симфонії»

Бухарестська філія Союзу українців Румунії провела, 20 квітня, п'яту міжетнічну зустріч «Весняні симфонії».

Христина Штірбець, 09.09.2021, 07:42

Бухарестська
філія Союзу українців Румунії провела, 20 квітня, п’яту міжетнічну
зустріч «Весняні симфонії». Представники етнічних українців, татар, італійців,
чехів та словаків, сербів та болгар розповіли про свої весняні традиції та обряди, які
успадкували від своїх предків та яких намагаються передавати наступному
поколінню. Від
української громади представили цікаві доповіді головний редактор
літературного журналу «Наш голос» Ірина Мойсей, Генеральний секретар Союзу українців Румунії Ірина-Люба
Горват та перший заступник голови СУР Богдан Мойсей. Виступили з концертом пісень
Наталія Панчек-Колотило (скрипка), Дан Васілеску (гітара) та Зеновія Мандюк (голос).

Голова Союзу українців Румунії, депутат Микола Мирослав Петрецький поділився
своїми думками від
участі у заході: «Союз українців
Румунії організовує щороку понад 300 заходів для того щоб зберігати мову і
традиції, щоб показати всім тим, які живуть в Румунії багатство української
культури. Бухарестській філії вдалося зробити це, а саме показати як вміють
українці Румунії зберігати наші звичаї та наші традиції та що важливо
передавати це все знання новому поколінню. Також дуже важливо, щоб у всіх регіонах
Румунії відбувалися такі події. Кожен повіт Румунії має свої специфічні
традиції та обряди і треба показати їх, щоб наше молоде покоління
їх не забувало. На мою думку захід був владий, поздоровляю організаторів,
а саме комітет Бухарестської філії СУР за те що проводить такі заходи на
високому рівні. І так як уточнили й представники інших нацменшин, депутати в
Парламенті Румунії кожна нацменшина повинна зберігати свої звичаї й традиції та
намагатися передавати їх далі. Треба подякувати уряду Румунії за те, що так
вміло підтримує національні меншини, оскільки таким чином збагачується
європейська культура, в тому числі культура національних меншин.»

У своїй промові, головний редактор літературного журналу «Наш голос» Ірина
Мойсей говорила про зв’язок українських
веснянок із Різдвяними та Новорічними колядками та щедрівками, яскравим
прикладом яких є славнозвісний «Щедрик», та великодніми гаївками й гагілками:
«Веснянки, як і багато інших українських язичницьких традицій,
дуже органічно влилися в релігійно-християнську обрядовість, головно різдвяну,
новорічну, великодню, зробили її неповторною, барвистою, колоритною, бо частина
веснянок трансформувалася в колядки і, головно, новорічні щедрівки, інша – у
великодні гаївки, гагілки. Тому і зараз у Великодню ніч біля церков часто розпалюють
вогнища, щоб спалити все зло, а в українські оселі на Новий рік прилітають
ластівки з добрими новинами, а ще по всьому світу лунає славнозвісний «Щедрик» як відлуння давніх українських
веснянок.»

Генеральний секретар Союзу українців Румунії Ірина-Люба Горват розповіла
про Весняний цикл свят та про обряди і повір’я українців Мараморощини,
пов’язані з ними: «Висняний цикл свят починається 15 лютого
– Стрітенням, потім 14 березня відзначається день «Явдохи», 22 березня – Сорок
Святих, 30 березня – «Теплий Олекса», 7 квітня – «Благовіщення Пресвятої
Богородиці», 25 квітня – «Вербна неділя» та 2 травня – «Великдень». Наприклад 14 березня, на Явдохи є таке повір’я, що господар має занести до хати талу
воду, якою вмивається кожен член родини. Також цього дня жінки висівали в горщину
розсаду, а молодь виконувала веснянки. 22 березня вшановували пам’ять
40 святих мучеників Севастійських. Господині випікали пісну здобу – це
було спеціальне обрядове тісто у вигляді 40 пташечок, які вважалося що
повертаються з вирію. На 40 святих не можна працювати, тому що вважається,
що той, хто працюватиме «заробить» 40 болячок. 30 березня – свято «Теплого Олекси»
вважається днем, коли зима вже сходить нанівець. Цього дня пасічники відкривали
вулики та просили в Бога медове літо. На Благовіщення не треба нічого
позичати, щоб дім був наповнений багатством. Дівчата, після служби виходили й
танцювали і просили весну, щоб прийшла скоріше. Цього дня не можна шити чи
прясти, бо це може принести чвари в родині. На Вербну неділю вся родина йде до церкви
святити вербові гілочки, якими потім «б’ють» домочадців, кажучи: «Не я б’ю,
верба б’є, за тиждень – Великдень!». Цей ритуал символізує очищення та здоров’я. Великдень
цього року припадає 2 травня. До цього свята люди готуються весь Страсний
тиждень: прибирають двори, білять хати, готують святкову паску, та прикрашають
писанки. Зберігся цікавий звичай на перший день Великодня коли хлопці і дівчата
поливаються водою а це означає добробут, багатство і щастя. На другий день
Великодня молодь починає різні великодні ігри, які ще сьогодні зберігаються у
деяких українських селах.»