Новорічні традиції, переосмислені?
З початку грудня на вулиці починають виходити групи колядників, які дотримуються різних архаїчних звичаїв. Тому навіть у великих містах напередодні Нового року можна зустріти колядників з Ведмедем, Козою чи Плугом.
Ана-Марія Кононовіч і Христина Манта, 31.12.2024, 08:45
Святкові традиції, здається, залишаються одними з найбільш збережених донині. З початку грудня на вулиці починають виходити групи колядників, які дотримуються різних архаїчних звичаїв. Тому навіть у великих містах напередодні Нового року можна зустріти колядників з Ведмедем, Козою чи Плугом. Ми запросили соціолога Богдана Войку приєднатися до нас, щоб з’ясувати, чи збереглися у нас зимові традиції.
Для початку Богдан Войку запропонував нам ретроспективний погляд, щоб зрозуміти походження зимових традицій в нашій країні, зрозуміти, як вони змінювалися і чому: «Суспільства були аграрними, зимовий період був періодом, коли було менше роботи і люди мали більше вільного часу і більше часу для спілкування з іншими. І саме тоді з’явилися ці традиції, ці способи проведення часу з іншими, в яких ми символічно зміцнюємо зв’язок з громадою, зв’язок з тими, хто нас оточує, ми краще ладнаємо і готуємо себе практично до співпраці в подальшому веденні господарства. У наші дні ми вже не є аграрними суспільствами, і ця зимова історія набуває менш символічного значення. Зимова історія насправді стає більше святом, а свято, як і будь-яка людська подія, стало предметом спроби деяких груп спотворити його первісне навантаження. Наприклад, вже в Румунії у 80-х роках, можливо, навіть раніше, у нас була ціла група людей, які намагалися переосмислити традиції в меркантильному сенсі, вони ходили з Козою, Плугом, Сорковою, але насправді вони просили гроші, іноді навіть агресивно, частина цієї історії була розіграна в багатьох румунських містах, особливо на півдні, футбольними командами, які знайшли такий спосіб фінансування своєї діяльності. Зараз у нас фактично залишилися тільки Св. Миколай і ялинка, які також дещо видозмінилися.»
«Погода також проти нас», – додав Богдан Войку, зазначивши, що навіть у селах, куди городяни їдуть на традиційні зимові свята, ці звичаї більше експлуатуються для туризму: «Автентичне явище є досить ізольованим у румунських селах на даний момент. У нас мало реальних даних, на яких можна було б ґрунтувати наші міркування про те, що ця традиція може бути відроджена. Також бракує занепокоєння з боку суспільства щодо традицій, про які йдеться, тому що, якщо подумати, по всій Західній Європі такі традиції постійно зміцнювалися і винаходилися заново. Румунія не дуже цим переймається, вона скоріше меркантильна, вона переймається посиленням цієї грошової експлуатації всього».
Однак ми з радістю спостерігаємо, що з’являються ініціативи, спрямовані на перенесення традиції колядування, цього разу із західним впливом, у дедалі ширший соціальний контекст навколо святкового сезону. З’являється все більше дорослих і дитячих хорів, які співають у торгових центрах, церквах, будинках для людей похилого віку та дитячих будинках. Крім того, традиційними стали ярмарки традиційних продуктів, особливо в тих містах, де не дотримуються традиційного свята Св. Ігнатія (20 грудня), коли ріжуть свиню, а учасники насолоджуються «свинячою милостинею» разом з келихом горілки або коньяку. Також у містах існує сучасна традиція різдвяних ярмарків, деякі з них вже стали відомими на міжнародному рівні, як наприклад, у Крайові, Сібіу, Брашові та Бухаресті.
Ми запитали Богдана Войку, чи можна вважати різдвяні ярмарки однією з нових святкових традицій: «Ми втратили різдвяні та великодні ярмарки, це сталося за часів комунізму. Вони були важливою традицією у міжвоєнний період у трансільванській частині країни, це була традиція, яка існувала століттями. Ми їх втратили, зараз ми починаємо їх відновлювати, але відновлюємо їх без інтеграції з попередніми традиціями. Тут я б очікував, що місцева влада буде більш активною в цьому плані, намагатиметься заохочувати традиції, пов’язані із зимовими святкуваннями. Вони все ще не досягли масштабу традиційних ярмарків у Західній Європі. Але це не означає, що вони погані, це дуже хороша річ, це гарна нагода провести час і вони можуть бути елементом переосмислення традицій».
Для тих з вас, хто хоче бути хранителем традицій, нагадаємо деякі з них. У селах Буковини раніше було прийнято, щоб «люди в масках» ходили в групі таких персонажів, як ведмідь, коза, козел, олень, чудовисько, красивий, чорти, лікарі, ведмідь і т.д. «Ходіння з ведмедем» можна побачити тільки в Молдові, на Новий рік. Ведмедя уособлює хлопчик, одягнений у хутро тварини на голові та плечах, прикрашений червоними китицями на вухах. Під гуркіт барабанів або під мелодію сопілки і за допомогою цимбал, маска бурчить та імітує розгойдування і ривки ведмедя, що символізує очищення і запліднення землі в новому році.
У перший день Нового року люди ходять з «Плугушором» і «Сорковою» – звичаї, які закликають достаток і благополуччя в домі того, хто приймає колядників. Кажуть, що тих, хто не приймає колядників у святкові дні, чекають неприємності та бідність у наступному році.
