Чи готова Румунія до переходу на євро?

Перспективи приєднання Румунії до єврозони знову опинилися в центрі економічних і політичних дискусій, на тлі обговорення макрофінансової стабільності та виконання критеріїв конвергенції.

Коріна Крістя і Василь Каптару, 15.05.2026, 09:09

Нещодавня заява голови Національного банку Румунії Муґура Ісереску про те, що перехід на євро може стати новим «національним проєктом», стала вагомим сигналом у сучасному економічному дискурсі Бухареста. Виступаючи на профільній конференції, він зазначив, що такий крок можливий після реалізації поточного національного пріоритету — вступу до Організації економічного співробітництва та розвитку, процес якого вже перебуває на завершальній стадії, а також після стабілізації економіки та скорочення значного бюджетного дефіциту.

Ідея приєднання до єврозони не є новою для Румунії, однак упродовж років після вступу до Європейського Союзу її неодноразово відкладали з різних причин і в різних політико-економічних контекстах. Водночас у Національному банку тривала системна підготовча робота, яка не припинялася навіть тоді, коли країна почала відхилятися від виконання необхідних макроекономічних критеріїв.

Як зазначає радник голови НБР Єуджен Редулеску, у 2015 році Румунія була близькою до виконання номінальних критеріїв конвергенції:

«У 2015 році ми були дуже близькі до виконання номінальних критеріїв конвергенції, передбачених Маастрихтським договором, зокрема щодо зниження бюджетного дефіциту, а рівень державного боргу залишався помірним. Водночас про один важливий аспект говорять недостатньо: економіка Румунії тоді була значно менш розвиненою.

Якщо у 2015 році ВВП країни становив приблизно 175 мільярдів доларів, то нині він сягає близько 400 мільярдів. Йдеться про іншу економіку — більш розвинену та ефективнішу. Водночас значна частина цього зростання супроводжувалася посиленням дисбалансів у державних фінансах.

На сьогодні ми перебуваємо в ситуації, коли не виконуємо жодного з Маастрихтських критеріїв для вступу до єврозони. Найскладнішим, на мою думку, буде досягнення вимоги щодо скорочення бюджетного дефіциту до рівня не вище 3% щороку, а також повернення державного боргу до порогу 60%, який ми вже перевищили цього року».

Протягом останніх років країна стабільно перевищує граничний рівень дефіциту, і нині докладає значних зусиль, щоб зменшити його з понад 9% до приблизно 6,2%. Це скорочення є не лише формальною вимогою, а й необхідною умовою макроекономічної стабільності. Високий дефіцит відображає структурні проблеми, зокрема значні державні витрати на зарплати й пенсії, недостатню ефективність податкового адміністрування та залежність від запозичень.

Іншим ключовим критерієм є стабільність цін. Хоча Національному банку вдавалося утримувати інфляцію під контролем у довгостроковій перспективі, останнім часом вона зросла, і Румунія наразі має один із найвищих рівнів інфляції в Європейському Союзі.

Важливо також враховувати, що вступ до єврозони означає відмову від власної монетарної політики. Із запровадженням євро країна втратить можливість самостійно регулювати процентні ставки чи валютний курс відповідно до внутрішніх економічних потреб, що є прийнятним лише за умов достатньо стабільної та гнучкої економіки. Тому поряд із технічними критеріями ключову роль відіграє й досягнення реальної економічної конвергенції.

Голова Фіскальної ради Даніель Деяну наголошує, що для вступу до єврозони необхідні не лише макроекономічні показники, а й відповідні економічні та соціальні структури, сумісні з принципами функціонування ЄС.

«Водночас необхідні такі економічні й соціальні структури, які б повніше відповідали принципам функціонування Європейського Союзу, зокрема єврозони. Сьогодні вступ до єврозони має і вагоміше геополітичне значення, ніж, скажімо, два десятиліття тому. Перебування в єврозоні є безумовно виправданим, однак цього неможливо досягти за короткий час.

Потрібно знизити бюджетний дефіцит до рівня близько 3% ВВП і, що не менш важливо, стабілізувати державний борг, не допускаючи його зростання понад приблизно 67–68% ВВП. Оскільки борг має тенденцію до подальшого збільшення, необхідно не лише зупинити цей процес, а й поступово його скорочувати, повертаючись до орієнтиру в 60% ВВП».

Попри численні виклики, потенційні переваги запровадження євро є суттєвими. Йдеться про усунення валютного ризику, що означає відсутність залежності від коливань курсу, зниження процентних ставок і, відповідно, дешевший доступ до фінансування, зростання іноземних інвестицій завдяки більшій передбачуваності економічного середовища, а також глибшу інтеграцію в економічне ядро Європи.

Водночас реальність свідчить, що, незважаючи на значний прогрес за останні десятиліття, Румунія все ще має суттєві розриви з розвиненими економіками за рівнем продуктивності, доходів, якості інфраструктури та інституцій. Передчасне запровадження євро в умовах недостатньої конвергенції може спричинити економічні напруження, подібні до тих, що спостерігалися в окремих країнах Південної Європи. Серед можливих ризиків — втрата економічної гнучкості, ускладнення управління кризами, зростання цін і тиск на конкурентоспроможність.

Отже, попри чітко окреслений стратегічний напрям, Румунія наразі не готова до вступу до єврозони. Водночас заява голови НБР радше визначає довгострокові орієнтири розвитку та параметри здорової економіки, яких країна має досягти на цьому шляху.