Українці Румунії відсвяткували Великдень

Відзначення Великодня у різних регіонах Румунії де проживають українці має свої особливості. Це свято багате на церковно-обрядові й народні звичаї.

Христина Штірбець, 24.04.2014, 11:08

Великдень – Світлий Празник Христового Воскресіння – є одним із найзначніших і найочікуваніших свят року. Відзначення Великодня у різних регіонах Румунії де проживають українці має свої особливості. Це свято багате на церковно-обрядові й народні звичаї. З ним пов’язано також чимало ритуалів і символів.

У селі Поляни Марамуреського повіту зберіглися гарні великодні звичаї, про які розповість вчителька Ірина Хашчек: “Великодне богослужіння розпочинається обходом церкви під звуки дзвонів. Після обходу, перед зачиненими дверима церкви, проходить Воскресна Утреня. Священик хрестом відчиняє двері церкви на знак того, що Христове Воскресіння відчинило нам двері до неба і проспівав воскресний тропар: “Христос воскрес із мертвих смертю смерть поправ і сущим во гробі живот дарував”. На перший день Великодня всі християни йдуть до цервки зі святковими кошиками, в якому кладуть паску, яйця, хрін, часник, домашню ковбасу, масло, сир, вино та інші основні страви, які будуть посвячені священиком. Після богослужіння, ціла родина сідає за святковий Великодній стіл. Специфічним для нашого села є той факт, що і на другий день Великодня освячуються кошики. На цей раз для поминання покійних. Всі люди одягнуті в гарних народних костюмах. Кошики наповнені яйцями, калачиками та різними солодощами, які після посвянння роздаються за поману, зокрема дітям. Рідні приходять на могили померлих, згадують їх молитвою та добрими словами. У цей день рідні приношують й різні страви, яких, після богослужіння, їдять разом на подвір’ї церкви, де говорять до пізного вечора.”

На Буковині, одним з основних символів є писанка. Українські гуцули Сучавсьвого повіту стали відомими по всій країні, але і закордоном своїми писанками, оскільки писанкарство вже давно перетворилося на народне мистецтво. Про великодні свята та символіку писанок розповідає вчитель Юрій Чега з місцевості Палтину Сучавського повіту, палкий любитель українського фольклору: “На Великдень ціле село бере участь у богослужінні, вдома залишаються лише люди похилого віку та немовлята. Після святої служби, священик освячує кошик із продуктами, між якими знаходяться і писанки. Писанка – це символ нашого великого українського народу, а тут, у нас у гуцулів, у горах, писанки писалися з давні-давен. Писанкарство можна сказати, що набуло масового характеру, через те, що писанкарки виконують надзвичайні писанки, яких продають на виставках у великх містах Європи, як наприклад у Берліні, Мюнхені, Римі, але й США та Австралії.”

Гуцули зі усією душею й любовю ставляться до цього мистецтва, пишуть писанки, але й передають свої безцінні знання й уміння дітям, щоб знали як жили гуцули, як вони готувалися до Великодня. Таким чином, можна заохотити молоде покоління вивчати та зберігати успадковані звичаї від своїх батьків та дідусів. Писанками люди обмінюються всі три дні Великодня, дарують їх рідним і близьким, примовляючи: “Христос Воскрес”, а у відповідь: “Воістину Воскрес” — додав Юрій Чега.

З нагоди Вкликодніх свят, бухарестська філія СУР організувала 21 квітня зустріч на тему “Український Великдень”, в якій були висвітлені прадідівські великодні традиції. Присутні посмакували свячені яйця та паску і дуже добре почували себе. Про цю зустріч розповідає голова бухарестської організації Ярослава Колотило: “Українська громада Бухаресту створена з людей, які походять із різних регіонів Румунії: Мараморощини, Буковини, Добруджі, Банату та людей, які іммігрували з України. Ми збираємось при Союзі Українців Румунії, щоб відзначити українські християнські свята разом, щоб наповнити наші серця любовов’ю до наших українських традицій. Цього року, на Великдень, ми зібралися досить у великому числі. Ми мали честь, щоб нас привітало Посольство України в Бухаресті, у особі пані Олени Кузьменчук, яка передала вітання Міністра закордонних справ України до світового українства з нагоди Великодня. Ми з приємністю поділилися спогадами, які несемо у душах кожного з нас, про дитинство, в тому числі про святкування Великодня. Присутні розповіли про те, як святкують українці великодні свята у Добруджі, Мараморощині, Банаті, Буковині. Були дуже гарні моменти. В кінці всі ми заспівали Христос Воскрес, а потім кожний з нас, який походить із інших регіонів, проспівав специфічні великодні співи, як гаївки, веснянки. Було дуже гарно, урочисто. Ми були щасливі, що й цього року зустрілися і змогли поділитися нашою любов’ю до цього свята, Великодня (Великого дня). Українці Бухаресту дуже щасливі були б, щоб могти гуртуватися на ці великі свята при церкві. Це велике наше бажання. Вже більше двох років відколи ми змагаємося відкрити українську церкву в Бухаресті. Ми надіємось, що Румунська Патріархія допоможе, щоб ми відкрили церкву, бо є дуже багато бажаючих. Хочемо відкрити цю церкву, щоб на Великдень могли посвятити паски та разом проспівати “Христос Воскрес”, так як звучить лише у наших церквах.”