Реакція суспільства та індивідуумів під час кризи системи охорони здоров’я

Реакція суспільства та індивідуумів під час кризи системи охорони здоров’я Сьогодні, на тлі пандемії коронавірусу, відчуваючи спочатку страх зараження, а потім змушені не виходити з помешкання, румуни, як і всі європейці, переживають складну ситуацію, з якою не стикалися вже багато поколінь.

Надзвичайний стан, запроваджений в середині березня у Румунії через пандемію нового коронавірусу, приніс різні обмежувальні заходи, що застосовуються поетапно. Напевно, найбільш неприємними є обмеження свободи пересування, що припускають як збереження соціальної дистанції, так різкого скорочення поїздок. Відчуваючи спочатку страх зараження, а потім змушені не виходити з помешкання, румуни, як і всі європейці, переживають складну ситуацію, з якою не стикалися вже багато поколінь. Фахівці вже спостерігають за індивідуальними та груповими психологічними реакціями, стверджуючи, що певний рівень тривожності є нормальним у такій ситуації.


Соціолог Чіпріан Гредінару каже, що на початку кризи системи охорони здоров'я багатьох румунів охопила паніка. «Це був той ажіотаж навколо скуповування різних товарів, без нагальної потреби, у результаті чого з полиць магазинів зникли різні товари, як наприклад туалетний папір. Румуни створили довгострокові запаси, але така сама ситуація спостерігається у всьому світі. Скрізь жартують про зникнення туалетного паперу. Так само зникли дезінфікуючі засоби. Звичайний медичний спирт став неймовірно дефіцитним товаром.  На тлі паніки також спекулятивно зросли ціни на певні продукти, передусім через зростання попиту. Протягом усього цього періоду суспільство в цілому зосередилося на кризі, викликаній цим вірусом. На першому етапі, перед введенням карантинних заходів була загальна збентеженість. Навіть у гіпермаркетах спостерігалося неймовірне скупчення людей, які кинулися поповнювати запаси їжі та предметів першої необхідності. А це було ідеальним середовищем для передачі вірусу. Поступово усі почали краще розуміти з чим мають справу і пристосувались. Тепер люди спокійно чекають в черзі, біля входу в магазин. Однак ця збентеженість є природною, оскільки ніхто з нас раніше не стикався з подібною ситуацією.»


Проте паніка має два можливі наслідки: вона може принести шкоду, але може принести й користь, оскільки люди стають більш обачними та уважнішими до інформації лікарів та рішень органів влади. Серед них було й рішення про обмеження права на вільне пересування, що, однак, не викликало жодних протестів, - зазначає Чіпріан Гредінару. «Були установи, які розкритикували ці рішення, але не було сильної соціальної реакції саме тому, що кожна людина знає, що може заразитися цим вірусом. Я вважаю, що з часом люди звикнуть до цього і рівень стресу знизиться.»


Інші очікування соціологів стосуються змін, які спричинить ця криза у колективній ментальності. Говорить соціолог Чіпріан Гредінару. «Щось точно зміниться. По-перше, в довгостроковій перспективі відбудуться зміни в економіці та з точки зору нашого права на вільне пересування. Мабуть, зміняться і споживчі звички. А два місяці, проведені переважно в помешканні, змінять уявлення про важливість соціального та сімейного життя.»


І на індивідуальному рівні відбудуться зміни, разом з механізмами управління почуттям тривоги, - каже психолог Діана Стенкуляну. «Певна доза відчуття страху є природною. Це адаптивна реакція мозку, яка говорить нам, що щось не так і що нам потрібно підготуватися. Саме ці емоції тривоги і страху є двигуном цієї підготовки. Це перший крок до усвідомлення того факту, що ми не можемо повністю розслабитися в цей період. Потім, важливо знайти ті види діяльності, якими ми можемо займатися вдома уникаючи посилення тривоги, щоб уникнути паніки чи відчаю. З цієї точки зору, я рекомендую жити за певним розпорядком, який допоможе нам мати певний контроль і передбачуваність. Він не повинен бути надто складним і має об'єднати всі наші корисні звички. Наприклад, нам потрібно переодягатися і не залишатися в піжамі цілий день. Крім того, слід додати рутину догляду за мозком та душею, зайнятися чимось, щоб продовжити своє професійне життя. В домашньому офісі ми також повинні ставити перед собою певні службові завдання, але усвідомлюючи, що за цей період ми не можемо діяти в звичайних параметрах ефективності. До всього цього треба додати розслаблення , наприклад почитати книгу або подивитися фільм. Важливо проводити вправи, які дисциплінують тіло, шанують розум і дисциплінують душу, щоб зберігати контроль за почуттям тривоги.»


Довгострокові зміни менталітету будуть і на індивідуальному рівні, - каже психолог Діана Стенкуляну. «У вирі докарантинного життя, ми завжди планували зустрітися з друзями, частіше дзвонити батькам, робити більше перерв на каву, щоб поспілкуватися з колегами по роботі. Тобто ми завжди усвідомлювали важливість цих речей, але не робили цього через брак часу або робили досить рідко. Але зараз в ізоляції, ці прагнення стають для кожного з нас ще важливішими. Ми починаємо шкодувати про дотеперішню рутину соціалізації і тому важливо пам'ятати це, аби потім, коли  повернемося до нормального життя, ми не тільки теоретично усвідомлювали важливість соціалізації, а дійсно підтримували прямій і постійній зв'язок з близькими нам людьми. До тих пір було б непогано зберігати цифрові ритуали, тому що вони є єдиною на цей момент можливістю, частіше розмовляти по телефону або в Інтернеті, якщо є така технічна можливість, з батьками, з близькими родичами та з друзями. Я маю на увазі той вид взаємодії, який раніше втрачав позиції перед щоденною метушнею.»


За словами експертів з психології та соціології, це має бути одним із бажаних наслідків періоду соціального дистанціювання: посилення дійсно важливих людських контактів та їх пріоритетність перед іноді гнітючою професійною діяльністю.


www.rri.ro
Publicat: 2020-04-15 06:55:00
Vizualizari: 296
TiparesteTipareste