Кажуть, що той,
хто не побував у Бухаресті, не пізнав і не відчув Румунію. За легендою,
поселення заснував пастух Букур. Саме його ім’я знаходимо в топонімі румунської
столиці. За вишукану красу архітектури і мальовничих бульварів Бухарест ще до
Другої світової війни метафорично називали малим Парижем. У столиці Румунії,
як в Парижі, є Тріумфальна арка, так звані емблематичні споруди: Румунський Атенеум, Палац ощадбанку, Університет (на тридцять років молодший за
київський), Палац юстиції, Палац парламенту і Будинок мерії, зведені на початку
минулого століття, а також трьохсотлітній будинок Патріархії і церква
Ставрополеос вісімнадцятого сторіччя.
Які найцікавіші
бухарестські орієнтири? Музей села на березі озера Херестреу й Музей румунського
селянина, що був оголошений Найкращим європейським музеєм 1994 року. Це
справжні оазиси, де можна почути мало не всі мови світу. А ще іноземні
пілігрими з особливою цікавістю відвідують Палац Парламенту. Відомий під назвою
Будинок народу, Палац парламенту став одним із символів Бухареста. Його було
внесено до Книги рекордів Гінесса, будучи другим за величиною адміністративним
будинком у світі, після Пентагону. Площею 330.000 кв.м і об’ємом 2.550.000
куб.м, будинок займає третє у світі місце після Космічного центру в
Кейп-Канавералі, США та піраміди Кецалькоатля в Мексиці.
У 70-ті роки
колишній комуністичний президент Румунії Ніколає Чаушеску здійснив декілька
офіційних візитів в Азію. Під враженням величності тамтешніх місцевих
конструкцій він повернувся до Румунії, бажаючи побудувати хоча б одну таку
будівлю. Коли землетрус в 1977-му році завдав серйозних шкод будівлям старої
зони міста, було прийнято рішення про їх знесення. Тисячам людей довелося
переміститися в інші бухарестські квартали, а 30 церков, які знаходилися тут -
зникли. Будівництво Будинку народу почалося в 1984 році. У 1989 році будівля
була закінчена на 60 відсотків. Роботи були відновлені і сьогодні до
остаточного доопрацювання будівлі залишилися лише близько 10 відсотків. Над
будівництвом будівлі працювали більше 20.000 робітників.
Проектувальними роботами
займалися 300 архітекторів, під керівництвом Анки Петреску. Будинок народу
відрізняється величезними розмірами: довжина головного фасаду 270 метрів, бічних
– 240 метрів, висота – 84 метри і глибина – 92 метри. У будівлі 12 поверхів, 4
підземних бункерів на випадок ядерної атаки, 1100 приміщень: 440 офісів, зали
для прийомів, зали для наукових, культурних і політичних заходів. Розміри
найбільших конференц-залів – від 1000 до 1500 кв.м. У двох залах для засідань
вміщаються 1200 і, відповідно, 850 осіб. У будівлі є і дві монументальні
галереї завдовжки 180 м. і заввишки 18 метрів. Найбільшим залом є зал
Об’єднання.
Всі використані
для будівництва палацу матеріали – румунські: білий, рожевий і жовтий мармур з
Рушкіци, Моняси, Гура Виї. Для канделябрів доставлено приблизно 3500 тонн
кришталю з Медіаша. Найбільший з них важить три тонни і має 7000 лампочок. Щоб
підсилити враження великого простору, в холах встановлені кришталеві двері. На
одній з мармурових підлог інкрустована спрощена карта палацу. У будівлі Будинку
народу розташований Парламент Румунії. Вхід в Палату Депутатів знаходиться на
вулиці Ізвор, біля входу для туристів.
Постановою
Палати Депутатів, в травні 1994 року був заснований Міжнародний центр
конференцій, де пройшов Форум Кранс Монтана. У цій дивній будівлі
об’єдналися, ціною величезних жертв, після багатьох років, всупереч будь-якій
логіці і всім, мистецтво і творчі здібності румунського народу. Давайте
забудемо того, хто його замовив, і прославимо людей, що побудували його, сказав
на конференції Жан-Поль Картерон, голова Форуму Кранс Монтана. Теж у Палаці
парламенту знаходиться Національний музей сучасного мистецтва, де організуються
тимчасові художні виставки. Можна орендувати зали і організовувати різні заходи,
а туристи можуть пройтися деякими залами палацу лише у супроводі гіда. Пам’ятки
зони: Церква і Палац патріархії, Церква Міхай Воде, Торговельний центр Уніря,
річка Димбовіца.