Румунія, Болгарія і Туреччина, три
країни-члени НАТО, 11 січня підписали тристоронню угоду про спільну
боротьбу з морськими мінами, які загрожують судноплавству в Чорному морі. Вона
називається Ініціатива з протимінних заходів у Чорному морі. З 24 лютого 2022
року, коли Росія розв’язала повномасштабну війну проти України, прибережні
країни стикаються з небезпекою мін у Чорному морі, а в грудні минулого року
судно під прапором Панами підірвалося на дрейфуючій міні. До тепер румунські
військово-морські сили знищили п’ять мін. Від імені Румунії документ підписав
міністр національної оборони Ангел Тилвер. Він заявив, що агресивність
Російської Федерації та зневага до норм міжнародного права є не лише
регіональною проблемою, а й проблемою з глобальними наслідками. Він також
зазначив, що відповідальність трьох країн, як прибережних держав і членів НАТО,
полягає в тому, щоб докласти всіх зусиль для безпеки цього моря, за підтримки і
залучення союзників.
Тож про що йдеться і чому так довго
не вдавалося досягти домовленості щодо проведення спільних операцій з
розмінування в територіальних водах трьох чорноморських країн? Відповідь на це запитання в
інтерв’ю Румунському Радіо спробував дати генерал Вірджил Белечану, колишній
командувач багатонаціональної бригади в Південно-Східній Європі, президент
Асоціації офіцерів запасу Румунії. «Тому що ми виходимо з того, чого хотіла і
чого досягла створенням цього протимінного угруповання в Чорному морі Туреччина,
яка стала своєрідною рамковою країною поза рамками НАТО. Адже Туреччина наразі
не дозволяє, і ми побачимо, чи збереже вона ці обмеження, входження в Чорне
море будь-яких військових суден, в тому числі військових кораблів країн НАТО з-за
меж Чорного моря. Більше того, і чорноморські держави не мають права
пересування своїх кораблів за межами Чорного моря. Цим і пояснюється ця
затримка, але важливо, що меморандум був підписаний, і подивимося, як це угруповання
працюватиме, відповідно до положень меморандуму. Це крок до того, що нам
потрібно в Чорному морі, а саме – військово-морська бойова група, не лише
протимінна, а постійна військово-морська бойова група країн НАТО.»
Відомий румунський журналіст і телеведучий
Раду Тудор також привітав підписання цієї угоди, яку вважає важливим кроком до
підвищення безпеки в акваторії Чорного моря. «Це неймовірно гарна новина, тому
що з початку незаконного вторгнення Росії в Україну Москва перетворила басейн
Чорного моря на театр воєнних дій і нам довелося вжити певних заходів, щоб убезпечити
від впливу цієї війни територію, населення та економіку країн-членів НАТО,
які межують з нею. Румунія давно виступала за створення військово-морської групи
з розмінування в басейні Чорного моря, але Туреччина мала свої застереження.
Однак в цілому, це гарна новина і я думаю, що це перший крок для чорноморських країн-членів
НАТО, розпочати співпрацю, спершу в рамках операцій з розмінування, а потім подивитися,
які інші місії можуть виникнути в майбутньому, тому що я не вірю, що ці
військові кораблі, якщо вони побачать інші види загрози, стоятимуть осторонь і
не реагуватимуть.»
Але у зв’язку з цим виникає
запитання: чому була потрібна така угода? Адже, принаймні теоретично, кожна з
цих трьох чорноморських країн, які є й членами НАТО – Румунія, Болгарія,
Туреччина – здатні самостійно боротися з морськими мінами, які загрожують
судноплавству в їхній виключній морській економічній зоні. Генерал Вірджил
Белечану: «Румунія придбала в
терміновому порядку два мінних тральщики. Один з них вже перебуває у складі
флоту. Потенціал Румунії та Болгарії є низьким навіть у сфері протимінної
діяльності. Усе набагато складніше, коли йдеться про військово-морські
можливості контролювати виключну економічну зону, територіальні та прилеглі
води. Туреччина залишається найважливішим гравцем. Вона має можливості в цьому
плані, але, зрештою, такий меморандум створює остаточне союзницьке угруповання
чорноморських прибережних держав для боротьби дрейфуючими морськими мінами. Повторюся, наразі
йдеться про дрейфуючі міни, але справа має йти далі. У Сполучених Штатах
завершується процес ухвалення Акту про безпеку Чорного моря, який передбачає створення
постійного ротаційного військово-морського угруповання в Чорному морі, але це
буде залежати виключно від згоди Туреччини. Саме Туреччина суворо контролює
протоки, навіть поза межами Конвенції Монтре, оскільки вона більше не дозволяє
військовим суднам входити або виходити з Чорного моря, і Туреччина залишається
найважливішим актором. Наразі військово-морський потенціал Туреччини перевершує
військово-морський потенціал Російської Федерації, особливо з огляду на втрати,
яких зазнав російський Чорноморський флот під час війни в Україні і продовжуватиме
зазнавати надалі.»
Журналіст Раду Тудор зазначив, що ця
угода сприятиме покращенню судноплавства в акваторії Чорного моря. «До тепер
Румунія відігравала вирішальну роль у наданні Україні можливості експортувати
зерно. Три мільйони тонн на місяць експортується через румунські територіальні
води, а зусилля, докладені Румунією, були абсолютно вражаючими. Якщо цей
військово-морський компонент ще більше убезпечить маршрут з Одеси до порту
Констанца і до дунайських портів, то це означатиме, що з комерційної точки зору
ці військові зусилля є дуже доречними. І для нас, і для українців, тому що у
нас є спільна справа вільної торгівлі, захищеного чорноморського судноплавства
і, не в останню чергу, виживання України. Без продажу свого зерна Україна не
матиме грошей, щоб протистояти і відбивати це жорстоке російське вторгнення.»
Контр-адмірал Верджил Кіцак, мер міста
Констанца, своєю чергою, підкреслив, що Росія, попри величезні втрати, не відмовилася
від своїх стратегічних цілей в Україні. «Усім відомо, що стратегічна мета Росії
– знищити Україну, щоб розширити свою зону впливу. Вона планувала зробити це за
п’ять днів – цим бліцкригом. Їй це не вдалося, тому що плани не завжди збігаються з реальністю. Але їхня ціль не змінилася, Путін не змінив своєї мети в Україні,
але він пристосувався… І тепер його дії мають триєдиний характер. Він хоче
знищити енергетичну інфраструктуру України, він хоче знищити збройні сили у
боях на фронті. І, нарешті, що цікавить і нас, він хоче знищити українську
економіку, особливо експорт зерна.»
Генерал у запасі Вірджил Белечану,
пояснив, що спільна боротьба з мінами у Чорному морі буде набагато більш
ефективною у коаліційній системі дій турецьких, болгарських і румунських ВМФ, оскільки
обмін інформацією простіший, система мономоніторингу простіша, потік інформації
працює швидше і реагування набагато краще. «Угода припускає здійснення місій
протимінної діяльності – пошук, спостереження за шляхами сполучення, виявлення
дрейфуючих мін і скорочення часу реагування для їхнього знешкодження. Однак ця група
з протимінної діяльності та боротьби з дрейфуючими мінами, оскільки вона не розчищатиме
коридори, створені або які мають бути
створені в морських мінних полях в районі України, не матиме впливу на дії
Російської Федерації. Російська Федерація продовжуватиме блокувати порти на
Чорному морі і продовжуватиме наносити удари по портах на Дунаї, тому, хоча
певна українська експортна діяльність і відбувається, вона значно зменшилася з
того часу, як у липні минулого року Російська Федерація призупинила дію угоди
про експорт зерна. Отже, це угруповання не матиме впливу на війну в Україні і зможе
сприяти покращенню експорту, який Україна здійснює в дуже складних умовах.»
Румунія продовжуватиме підтримувати
Україну стільки, скільки це буде потрібно, – заявив прем’єр-міністр Румунії.
Водночас разом з партнерами Румунія має й надалі сприяти поновленню безпечного
судноплавства у Чорному морі. Вірджил Белечану: «Румунія, через свою зовнішню
політику, повинна стати більш активною і керуватися національними інтересами.
Однак, що стосується Чорного моря, національний інтерес пов’язаний в першу
чергу з Туреччиною, а потім зі Сполученими Штатами, тому що Акт про безпеку
Чорного моря, який, ми сподіваємося, буде схвалений в США, може бути
застосований з точки зору військово-морської присутності, в тому числі і
Сполучених Штатів, тільки за згодою Туреччини. З іншого боку у меморандумі,
здається, є положення щодо можливості запрошення й інших союзників. Були
розмови про чорноморські країни, але їхні можливості обмежені. Україна,
наприклад, проводить протимінні місії у своїх територіальних водах, а Грузія
більше не має Чорноморського флоту, після війни в Грузії він був розформований,
у Грузії є тільки берегова охорона. Отже, залишаються Туреччина, Румунія і
Болгарія.»
Створення оперативної групи з боротьби з морськими мінами
в Чорному морі було ініційовано Туреччиною в серпні минулого року. Ініціатива
має суто мирний характер і не спрямована проти жодної країни. Як зазначають турецькі ЗМІ, ця ініціатива відкрита «лише для кораблів трьох прибережних
країн-союзників»,
участь інших чорноморських країн буде можливою, але за умови одностайної згоди
трьох країн-підписанток. Участь інших країн, які не мають виходу до Чорного
моря, теж буде можливою, але після закінчення війни.